Мосолов Олександр Васильович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мосолов Олександр Васильович


Мосолов Олександр  Васильович

МОСО́ЛОВ Олександр Васильович (29. 07(11. 08). 1900, Київ – 12. 07. 1973, Москва) – композитор, піаніст. 1903 разом із батьками переїхав до Москви. Закін. Моск. консерваторію (1925; кл. М. М’яс­ковського). Під час навч. підтримував творчі контакти з Р. Ґлієром. Від 1925 – дійс. чл. Асоц. сучас. музики України. 1927–29 – муз. ред. Центр. радіо, водночас 1927 зазнав переслідувань з боку діячів Рев. асоц. пролетар. музик. У творах 1920-х рр. виявилися стилістика урбанізму й конструктивізму, зокрема, симф. епізод «Завод», «Чотири газетні оголошення» (обидва – 1926). Упродовж 1930-х рр. був актив. учасником фольклор. експедицій, зокрема на укр. етнічні тер. Краснодар. і Ставропол. країв; використовував фольклорні записи у своїх творах. 1937 заарешт. і за звинувач. в антирад. діяльності засланий у табори, 1938 звільнений. Від 1942 мешкав у Москві. Серед творів – симфонія-поема «Україна» (1943), композиції, засн. на фольклорі кубан. козаків, зокрема сюїти для оркестру нар. інструментів «Кубанська» (1950), «Кубанські наспіви» (1951).

Літ.: Барсова И. Из неопубликованного архива А. В. Мосолова // Сов. му­зыка. 1989. № 7; Холопов Ю. Александр Мосолов и его фортепианная музыка // Мосолов А. Избр. сочинения для фортепиано. Москва, 1991.

Статтю оновлено: 2019