Мостобудування | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мостобудування


Мостобудування

МОСТОБУДУВА́ННЯ – процес зведення інженерних конструкцій, що забезпечують пропуск транспортних засобів, пішоходів і комунікацій через природні чи створені людьми перешкоди. Рівень М. у різні періоди відображав тех., екон. та інтелектуал. розвиток суспільства. Перші мости у древні часи люди створювали, запозичуючи ідеї в природи: повалене через потік дерево, перекинуті з дерева на дерево ліани на різних берегах ріки, природні кам’яні плити чи аркові утворення над потоками води. За допомогою кам’яних, згодом мідних і бронз. сокир із дерев витісували колоди, з яких будували балкові прогони, проміжні опори. Підвісні мости робили спочатку з ліан, потім використовували плетені канати (Китай, Індія, Тибет, Центр. і Пд. Америка). Із натурал. каменю будували плитні мости, за сотні р. до н. е. почали зводити аркові мости (для арок використовували дерев’я­ні риштування). У 7 ст. до н. е. у Вавилоні побудували міст через Євфрат (опори – з випаленої глиняної цегли на бітум. розчині). У 481 р. до н. е. владика Персії Ксеркс збудував наплавний міст через протоку Геллеспонт довж. 1300 м. Давньогрец. історик Геродот описав, що будівельники поставили на якорях упритул одне до одного 360 кораблів, канатами скріпили їх між собою і закріпили на берегах, упоперек канатів поклали колоди, а поверх них – дерев’яний настил. Великий внесок у розвиток М. зробили древні римляни: звели значну кількість мостів із дерева, каменю (з нього будували аркові мости і акведуки, десятки яких збереглися). Вони першими в М. почали використовувати цемент. розчин. Юлій Цезар під час буд-ва моста через Рейн у 59 р. до н. е. для опор використовував дерев’яні палі, загострені кінці яких оббивали металом. За імператора Трояна в 103–105 побудовано міст через Дунай довж. 1135 м (масивні опори зведено з каменю й цегли; дере­в’я­ні прогони аркового обрису – по 38 м). Після падіння Рим. імперії (476 р.) М. в Європі та середземномор. регіоні занепало на багато століть. На Русі, враховуючи природні можливості, мости будували переважно з дерева. Опори влаштовували рамні, палеві або ряжеві, наповнені каменем, прогони – балкові або ригельно-підкісні. У зб. юрид. норм «Руська Правда» (1015–16) Яро­слава Мудрого ст. «Урок мостникам» регулювала вартість робіт із влаштування опор і прогонів. Через великі річки на Русі будували наплавні мости з човнів чи плотів із дерев’яним настилом. Такий міст у Києві через Дніпро зведено 115 побл. Видубиц. монастиря. В 11–12 ст. мости будували переважно в містах, це були кам’яні (на зразок римських) або балкові дерев’яні. У цей час буд-во мостів у Європі контролювала Церква, маючи великі капітали і вплив. Чернечий орден «Мостові брати» побудував за 200 р. багато мостів; серед них – Авіньйонський (12 ст., довж. понад 600 м із кам’яними арками до 33 м). У 14–16 ст., в епоху Відродження, почався прогрес у розвитку М. Перший теор.-практ. посібник із буд-ва мостів – «De re ædificatoria» («Десять книг про зодчество», Рим, 1450) написав італ. арх. Л.-Б. Альберті. Наприкінці 17 ст. розпочався процес поділу функцій архітектора та інж.-мостобудівельника. 1671 в Парижі засн. Академію інж. мист-ва, 1747 – Франц. школу мостів і доріг. У ці часи стала активно розвиватися теорія М. Перший метал. міст із чавуну збудовано 1775–79 в Англії через р. Северн (арковий з осн. прогоном 30,5 м, зберігся). Поява залізниць 1825 стимулювала розвиток М., виникла потреба у зведенні знач. кількості мостів, здатних витримувати великі навантаження. Як осн. матеріал для мостів почали використовувати сталь, згодом – залізобетон. 1850 збудовано залізнич. балковий міст Британія (зберігся). Прогонова будова зі сталі виконана у вигляді прямокут. клепаної труби, осн. прогін – 140 м. Висячі мости інтенсивно почали будувати на поч. 19 ст. Так, 1796 у шт. Пенсильванія (США) Дж. Фінлі збудував перший міст, підвішений на заліз. ланцюгах (прогін – 21 м). Уже 1822–26 в Англії побудовано висячий міст через Меней. протоку з прогоном 176,5 м. У Києві через Дніпро 1848–53 збудовано Микол. ланц. міст за проектом і під кер-вом інж. Ч. Віньйоле. Мостове полотно складалося з ґратчастих балок, які кріпили до ланцюгів метал. стержнями (довж. – 776 м, осн. прогін – 143 м; був одним із найбільших у Європі). Перші залізобетонні мости побудовано 1875 у Франції (прогін – 6,5 м), в Україні – 1894 за проектом М. Тульє на тер. Львів. політехніки (арковий прогін – 11 м, зберігся). У М. освоєно нові технол. процеси: виготовлення, вкладання й ущільнення бетону, опалубкові та арматурні роботи, догляд за бетоном. Вантові мости активно почали будувати від 1950-х рр. В Україні перший такий міст зведено в Києві 1963 (Рибальський через гавань Дніпра); 1976 – Пн. (Моск.) через Дніпро в Києві з найбільшим у СРСР прогоном – 300 м. У буд-ві метал. мостів відбувся перехід від клепаних до звар. конструкцій, у 1930-х рр. уже існували перші нормативи для звар. мостів. У серед. 20 ст. почали будувати суцільностінчаті прогонові будови з метал. ортотроп. плитою та сталезалізобетонні конструкції, в яких залізобетонні плити проїз. частини об’єднували із метал. балками. Перший у світі суцільнозвар. міст, виконаний з допомогою автомат. зварювання, споруджено 1953 в Києві через Дніпро за проектом, розробленим під кер-вом Є. Патона (див. Міст ім. Є. Патона). Спорудження моста починається з проведення комплексу підготовчих робіт: інж. та інж.-геодез. вишукування; створення під’їз. шляхів, за необхідності – зведення тимчас. моста; відсипання штуч. насипів і островів; облаштування та інж.-тех. забезпечення буд. майданчика; влаштування фундаментів та опор: для масив. фундаментів виривають котлован і в опалубку, де встановлюють арматурні каркаси, вкладають бетон; для палевих фундаментів проводять бурові, бурозабивні, буронабивні роботи; використовуючи кесони, зводять фундаменти під водою, на них створюють тіло опори або пілон. Спорудження прогонів мостів залежить від їхніх конструкцій. У М. для цього задіюють підйомні крани, застосовують риштування, опалубки, тимчасові підтримувальні конструкції. Для монтажу прогонових будов методом насування використовують шляхи ковзання, підйомні та штовхальні гідродомкрати, аванбеки. Ферми моста можуть споруджувати на березі й транс­портувати до місця монтажу баржею. Монтаж металоконструкцій здійснюють за допомогою болтів, заклепок або методом зварювання. У М. України в різні роки знач. внесок зробили М. Белелюбський, Г. Передерій, А. Струве, Є. Патон, Г. Фукс, І. Баренбойм та ін. Мости будували «Мостотрест-1» та підпорядк. йому мостозагони, МБУ-1, МБУ-2, ВАТ «Мостобуд», ТОВ «БК Трансміст» та ін. Підготовку фахівців із М. здійснюють у Нац. транспорт. ун-ті (Київ), Дніпров. ун-ті залізнич. транспорту, Харків. автомоб.-дорож. тех. ун-ті, Нац. ун-ті «Львів. політехніка».

Літ.: Патон Е. О., Горбунов Б. Н. Сталь­ные мосты. Т. 1. К., 1935; Хохлов А. А. Организация и планирование строительства мостов: Учеб. пособ. Дн., 1971; Герасимчук В. В., Коваль П. М., Снитко В. П. Проектування сталезалізобетонних мостів: Навч. посіб. К., 2005; Закора О., Каплинський Д., Корнієв М. та ін. Розрахунки і проектування мостів: Навч. посіб. Т. 1. К., 2007; Борщов В. І., Закора О. Л. Мости і труби: Підруч. Т. 1: Дерев’яні мости. Дн., 2007; т. 2, ч. 1–2. Залізобетонні мости. Дн., 2012; Корнеев М. М. Стальные мосты: В 2 т. К., 2010; Стрелко О. Г. Науковий доробок академіка Г. П. Передерія (1871–1953) в галузі залізничного мостобудування та будівельної механіки. П., 2011; Демченко Т. Становлення та розвиток школи мостобудування // Дослідж. з історії техніки: Зб. наук. пр. 2013. Вип. 18; Лучко Й. Й., Демченко Т. Ф., Демченко В. О. М. А. Белелюбський (1845–1922) – основоположник будівництва металевих мостів // Наук. пр. істор. ф-ту Запоріз. ун-ту. 2015. Вип. 43.

Статтю оновлено: 2019