Мотика Ярослава Іванівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мотика Ярослава Іванівна


Мотика Ярослава Іванівна

МОТИ́КА Ярослава Іванівна (28. 02. 1946, с. Арламівська Воля Городоц. р-ну Львів. обл.) – майстриня художньої кераміки, графік. Дружина Ярослава, мати Мар’яни Мотик. Чл. НСХУ (1985). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1971; викл. Ю. Лащук, З. Флінта). На твор. роботі. Осн. галузі – художня кераміка і кам’яна пластика малих форм. Учасниця мист. виставок від 1972. Персон. – у Львові (1980, 1984, 1988, 2013), Києві (1995, 1999). Для творчості М. характерні узагальненість та декоративність форм, майстерно поєднані з глибоким чорним чи ма­тово-сріб. тонами. Деякі роботи зберігаються у НМУНДМ (Київ), Львів. галереї мист-в.

Тв.: декор. пластика – «Баран» (1977), «Мандрівник», «Казки мого дитинства» (обидва – 1980), «Гостинність» (1982), «Голуби», «Прачка», «Кіт дрімає» (усі – 1983), «Тяжка хода», «Баба з куркою», «Свічник із вороною» (усі – 1985), «Колискова», «Згорблений чоловік», «До міста», «Вишивальниця», «Франкове село» (усі – 1986), «У свято» (1987), «Із життя Марії» (1990), «Та, яка йде» (1991), «Сон» (1999); графіка – «Козацький хрест», «Пальмова гілка», «Хрест у сяйві», «Квітка весни» (усі – 2013).

Літ.: Ярослава Мотика: Каталог. Л., 1984; Ярослав Мотика, Ярослава Мотика: Каталог. Л., 1988; Чегусова.

Статтю оновлено: 2019