Моторний Володимир Андрійович

Визначення і загальна характеристика

МОТО́РНИЙ Володимир Андрійович (04. 06. 1929, Харків — 05. 06. 2015, Львів) — славіст, перекладач. Син А. Моторного. Кандидат філологічних наук (1967), професор (1991). Літ. премії «Домовіна» Товариства лужиц. сербів (1988) та ім. В. Незвала Літ. фонду Чес. Респ. (1989). Закін. Львівський університет (1952), де від 1957 й працював: доцент (1967–71, 1985–90), зав. (1990–2000) та професор (2000–15) каф. слов’ян. філології, завідувач кафедри зарубіж. літ-р (1975–85). Перший секр. Посольства СРСР у Чехо­словаччині (Прага, 1971–75). Член Укр. комітету славістів, наук. товариства «Матиця Сербська» (1995). Досліджував укр.-слов’ян. літ. зв’яз­ки 19–20 ст. та історію чес., лужиц., польс., болгар. літ-р. Спів­автор 2-х ґрунт. розділів про укр.-чехослов. літ. зв’язки 1920–30-х і 1945–80-х рр. у 2-му т. 5-том. видання «Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті» (К., 1987). Автор числен. статей про чес. і серболужиц. письменників в УРЕ, УЛЕ, «Краткой литературной энциклопедии». Спів­укладач біогр. довідників «Сучасні чеські письменники: Зб. літ. портретів» (1985), «Чехи в Галичині» (1998; обидва — Львів). Своєрід. підсумком твор. доробку стала зб. його праць «У світі слов’ян­ських літератур: Студії, розвідки, огляди» (Л., 2004), що складається з 2-х розділів — «З сер­болу­жицьких літературних джерел» і «Міжслов’янські літературні діа­логи»: 1-й розділ присвяч. проблемам сорабістики, зокрема укр.-серболужиц. літ. взаєминам, 2-й — укр.-інослов’ян. культур. відносинам (тут вміщено й біб­ліографію М. за 1999–2003). Виступав із рец. на наук. славіст. розвідки, опубл. в Україні й за кордоном. Переклав з чес. та лужиц. літ-р окремі твори Т. Святоплука (повість «Про мужнього Вуханя», 1961), Я. Моравцової (роман «Натюрморт з цитаделлю», 1984), а також М. Маєрової, Г. Вчелічки, Я. Козака та ін.

Завантажити статтю