Мотронинське городице
МОТРО́НИНСЬКЕ ГОРОДИ́ЩЕ — археологічна памʼятка скіфського часу. Датована 7 — 4 ст. до н. е. Виявлена побл. с. Мельники Чигирин. р-ну Черкас. обл. в істор. місцевості Холодний Яр. Перші літ. згадки про М. г. відомі з поч. 19 ст., від кін. того ж століття його досліджували О. Бобринський (уперше описав), В. Хвойка, І. Фабриціус, О. Покровська, О. Тереножкін, В. Іллінська, В. Григорʼєв, Г. Ребедайло, С. Безсонова, С. Скорий, Я. Хохоровський, О. Могилов. Загалом розкрито до 4800 м2 пл. городища та розкопано 27 курганів. Городище у формі овалу (за різними оцінками, його пл. становить від 106-ти до 200 га) розташ. на верху вододіл. плато й складається з 2-х концентрич. ліній оборони (валів і ровів), на гребені яких у давнину були деревʼяні стіни (менша цитадель всередині зовнішньої). Посередині внутр. лінії оборони проходив ще один вал, який розділяв її навпіл. Особливо масивною є зовн. лінія оборони, три з її виїздів прикриті фланкуючими валами. Вис. валу до 6-ти м, шир. рову — до 13-ти м, глибина — до 8-ми м. Внутр. укріплення має менші оборонні споруди: вал вис. до 1–1,5 м, рів шир. 11–12 м і глибиною до 4-х м. На городищі досліджено численні житл. і госп. комплекси, унікал. орнаментов. жертовники. Матеріал. культура представлена насамперед керам. посудом, переважно ліпним (горщики, корчаги, миски та ін.), антич. кружал. керам. імпортом (амфори та столовий посуд). Знайдено зброю, предмети побуту, інструменти, кінську збрую, прикраси тощо. На могильнику відомо понад 70 курганів вис. до 8-ми м, один із яких (Скіф. Могила) досліджено. Окремі великі насипи оточені ровами та валами. Поховал. споруди різноманітні — від невеликих прямокут. ям до обʼєм. стовпових гробниць, відома також катакомба. У поховал. обряді — традиції як місц. лісостепові, так і низка кочових скіф. рис.