КІММЕРІ́К — античне місто. Існувало від кін. 6 ст. до н. е. — у 1-й пол. 6 ст. н. е. Знаходилося на Керчен. п-ві, було пд.-зх. форпостом і гаван­ню Боспор. держави. Про нього згадували у своїх творах античні автори Страбон, Птолемей, Пліній та ін. Досягнуло найвищого роз­витку як торг. і землероб. центр у 2–3 ст. н. е. Залишками К. є городище на г. Опук. Від­крите у 19 ст. У 1920-х рр. його досліджував Ю. Марті, 1947–49 — І. Зеєст, 1950–51 — І. Кругликова, 1989–94 — В. Голенко. Від­крито частину вулиць з водо­стоками, залишки будинків із житл. та госп. приміще­н­нями й внутр. двориками, зерн. ями, споруди цитаделі 1 ст. до н. е. — 3 ст. н. е. з прямокут. баштами. На сх. схилі г. Опук виявлено поселе­н­ня кінця середнього бронз. віку (20–18 ст. до н. е.), яке повʼязують із догрец. насел. цієї тер. — кім­мерійцями. На пд. схилі гори у 8–10 ст. н. е. існувало ран­ньосередньовічне поселе­н­ня, що від­носять до салтово-маяц. культури.