Мохорук Дмитро Іванович

МОХОРУ́К Дмитро Іванович (20. 11. 1946, с. Топорівці Городенків. р-ну Станіслав., нині Івано-Фр. обл. — 22. 02. 2018, м. Снятин Івано-Фр. обл.) — прозаїк, крає­знавець, публіцист. Член НСПУ (2012). Літ.-мист. премії ім. Марка Черемшини (2007), Леся Мартовича (2011), П. Тронька (2013). Після закінче­н­ня Львів. зоовет. ін­ституту працював на Снятинщині: гол. зоотехнік, голова колгоспу, голова правлі­н­ня племагрофірми. Творчу діяльність роз­почав 2005 з вид. у Снятині 1-го т. («Становле­н­ня села») 7-том. істор.-краєзн. та етногр. зб. «Село моє Топорівці», 2006–09 у Косові на­друк. на­ступні етногр. твори цього збірника — «Культурний роз­виток 1880–1939 рр. та окупації села», «Творці історії села», «Літопис села (1939–2000 рр.)», «Мої спів­очі Топорівці (Фольклорний образ села)», «Етно­графічний образ села» і «Село повертається у майбутнє». Автор худож.-краєзн. епопей «Тяжкий хрест», куди вві­йшли романи «Скарби мудрості» (т. 1, Снятин, 2006), «Терпі­н­ня» (т. 2, Кути, 2007), «Гіркий присмак» (т. 3) і «Недо­співана пісня» (т. 4; обидва — 2009) та «Тополівка» (т. 1–2, 2011) — романи «Скиглі­н­ня чайок», «Україно, Україно! Нене моя!», «Тернистий шлях», «Кривава вода», «Доле моя, доле!» і «Здобудеш або згинеш»; романів-хронік «Птах щастя» («Роде мій красний», т. 1, 2007) та «Божий помазаник» (2009; усі — Косів), повістей «Зівʼялі ружі», «Аудієнція», «Народний месник» та драми «Кривавий світанок» (усі опубл. у кн. «Зівʼялі ружі: повісті, драма», Кути, 2017). У творах М. не лише історія, а й побут, фольклор, легенди — все, чим жило село, рідний край, Галичина в різні часи. Від 1970-х рр. спів­працював із ЗМІ (кор. г. «Галичина», «Голос Поку­т­тя», «Захід», «Край» та ін.). Провід­ні теми газет. та журнал. публікацій — історія рідного краю, крає­знавство, есе­їстика, літературо­знавство.

Завантажити статтю