Мочульський Михайло Михайлович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мочульський Михайло Михайлович


Мочульський Михайло  Михайлович

МОЧУ́ЛЬСЬКИЙ Михайло Михайлович (18. 11. 1875, м. Миколаїв, нині Львів. обл. – 14. 02. 1940, м. Стані­слав, нині Івано-Франківськ) – критик, літературознавець, письменник, перекладач. Дійс. чл. НТШ (1904–13 – чл. управи т-ва). Закін. юрид. ф-т Львів. ун-ту (1898). Здобув докторат із цивіл. права (1904; опубл. праця – «Спадковість згідно Міжнародного приватного права», Л., 1938). Працював у судах Миколаєва, Сянока (Польща) та Львова, дир. Укр.-Руської видавн. спілки у Львові (1910–14), ред. часописів «Літературно-науковий вістник» і «Україна» (1917–19), нотарем у Гримайлові (нині Гусятин. р-ну Терноп. обл., 1921–31) та Станіславі (1931–39). У 1912 побував у Києві та Харкові, де зустрічався з композитором М. Лисенком, літературознавцем М. Сумцовим (у «Записках НТШ», Л., 1906, т. 71 опублікував рец. на його кн. «Из украинской старины», Х., 1905), поетесою Х. Алчевсь­кою. Наприкінці 1914 після захоплення Львова рос. військами під час 1-ї світ. вій­ни як свідомий українець був заарешт. рос. жандармерією і засланий у м. Буїн­ськ Симбір. губ. (нині Татарстан, РФ). Після Лютн. революції 1917 повернувся на батьківщину. Листувався з М. Грушевським, який мав визначал. вплив на творчість М. Осн. літературозн. праці, що не втратили своєї актуальності донині, присвячені дослідж. творчості т. зв. укр. школи в польс. романтич. поезії 1-ї пол. 19 ст. (зокрема А. Мальчевського, С. Гощинського, Б. Залєського і Ю. Словацького), М. Цертелєва та І. Манжури. Автор біогр.-літ. нарисів у київ. ж. «Україна» – «Князь Микола Андрійович Цертелєв» (1917, кн. 3–4) та «Іван Манжура – український етнограф» (1926, кн. 8), розвідки «Погруддя з бронзи: Микола Цертелєв і Іван Манжура» (Л., 1938), в яких окрім огляду їхньої літературозн. спадщини, подав також фольк­лористичну. Як літ. критик, звертався до окремих аспектів творчості Т. Шевченка, І. Франка (також опублікував ґрунтовні спогади про останні десятиріччя його життя – «Іван Франко. Спогади і причинки (1898–1916)», Л., 1938), М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Х. Алчевської, С. Чарнецького, О. Луцького, Марійки Підгірянки, Марії Проскурівни та ін. Він підготував до друку збірники О. Козловського і В. Самійленка. Переклав польс. мовою зб. «Кленові листки» В. Стефаника (Л., 1904), українською – окремі твори Ю. Зеєра та Ф. Ніцше. Писав новели (зб. «Опалева мряка», Л., 1936), оповідання («Кава» // «ЛНВ», 1906, т. 34, кн. 11), поезії («Вічні паломники» // там само, 1908, т. 41, кн. 1). У рад. період творчість М. замовчувалася.

Пр.: Привілеї м. Миколаєва над Дністром // Зап. НТШ. Л., 1901. Т. 43; Litera­turze ukraińsko-rusińskiej // Krytyka. 1902. T. 1; 1903. T. 2; Олександр Козловський: Біогр.-літ. нарис // Зб. наук. пр., присвяч. проф. М. Грушевському. Л., 1906; Над могилою Генріка Ібсена: З літератури і життя // ЛНВ. 1906. Т. 36, кн. 6; Ukrainishe Literatur 1898–1905 // Ukrainishe Rundchau [Wien]. 1906. № 6; З кореспонденції Миколи Устияновича // Зап. НТШ. Л., 1907. Т. 75; На спомин Івана Манжури (під роковини його смерті): Ненадруковані поезії Манжури // ЛНВ. 1907. Т. 38, кн. 4; Поезії Стефана Чарнецького п. з. «В годині сумерку» // Там само. 1908. Т. 41, кн. 2; Підгірянка М. Відгуки душі // Там само. Кн. 12; Із сучасного письменства: Оден з ділєтантів // Там само. Т. 44, кн. 11; Кобилянська О. «Через кладку»: Повість // Там само. 1913. Т. 63, кн. 9; Христя Алчевська: Літ.-крит. нарис // Там само. 1914. Т. 65, кн. 4; Про «Лиса Микиту» І. Франка // Промінь. 1916. № 2–4; До біографії М. Коцюбинського // Укр. жизнь. 1916. Кн. 10–11; Щепкін і Т. Шевченко // Україна. 1917. Т. 67, кн. 2; Дебют Марії Проскурівни // Там само. Т. 68, кн. 4; Український національний театр // Там само. Кн. 5–6; Популярність Івана Франка на селі // Вперед. 1919. № 126–127; До генези й пояснення «Інтродукції» до «Гайдамаків» // Зап. НТШ. Л., 1922. Т. 133; Літературні паралелі: «Cон» Т. Шевченка і «Призраки» І. Тургенєва // Україна. 1924. Кн. 3; В століття «Марії» А. Мальчевського // Там само. 1925. Кн. 3; «Русалки» Богдана Залєського // Ювіл. зб. на пошану акад. М. Грушевського. К., 1928; В 69 роковини Т. Шевченка: Культ дерева й сокири в Шевченківській поемі // Україна. 1930. № 3–4; Ґощинсь­кий, Словацький і Шевченко як співці Коліївщини. Л., 1936; Талант, свідомий своєї мети // О. Кобилянська у критиці і спогадах. К., 1963; З останніх десятиліть життя Івана Франка (1896–1916) // Спогади про І. Франка. Л., 1997; Іван Франко. Студії та спогади: [Франко­знавчі студії. Вип. 3]. Л., 2005.

Літ.: Погребенник Ф. Михайло Мо­­чуль­ський // Історія укр. літ. критики (до­­­жовтн. період). К., 1988; Ощипок Н. Л. Родом з містечка над Дністром: Життя і творчість М.Мочульського // Дзвін. 2003. № 7; Її ж. Повернення із забуття: Михайло Мочульський у літературному процесі кінця ХІХ – початку ХХ ст. Л., 2014; Її ж. Михайло Грушевський і Ми­­хайло Мочульський: штрихи до родинних стосунків та творчої співпраці // Зап. НТШ. Л., 2017. Т. 270.

Статтю оновлено: 2019