Мошинський Євген Іванович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мошинський Євген Іванович


Мошинський Євген  Іванович

МОШИ́НСЬКИЙ Євген Іванович (13. 12. 1881, с. Городище Сквир. пов. Київ. губ., нині Білоцерків. р-ну Київ. обл. – 25. 07. 1925, м. Лунінець, нині Брест. обл., Білорусь) – військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1920). Закін. Чугіїв. піхотне юнкер. уч-ще (нині Харків. обл., 1906), Олександрів. військ.-юрид. академію (1914). З поч. 1-ї світ. вій­ни брав участь в обороні фортеці у м. Ковно (нині Каунас, Литва), від 1915 служив у органах військ. прокуратури, зокрема від серпня 1917 – товариш (заст.) прокурора Пд.-Зх. фронту. Учасник 1-го і 2-го Всеукр. військ. з’їздів, чл. Укр. ген. військ. ком-ту. Від січня 1918 – нач. кодифікац. відділу судового упр. Ген. військ. секретарства УНР; за Гетьманату – нач. юрисконсульського відділу Гол. військ.-юрид. управи; від вересня 1918 – товариш (заст.) прокурора Київ. військ. вищого суду; від березня 1919 – нач. законодав. управи Гол. військ.-юрид. упр. Військ. мін-ва УНР; від червня – нач. Гол. військ.-юрид. упр. і гол. військ. прокурор УНР. 1920 разом із частинами Армії УНР інтернов. у Польщі. Був чл. Повстан.-партизан. штабу Другого Зимового походу (1921). Згодом мешкав на Берестейщині.

Літ.: Колянчук О. Увічнення нескорених: Українські військові меморіали 20–30-х рр. ХХ ст. у Польщі. Л., 2003; Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007.

ДА: ЦДАВОУ. Ф. 4587, оп. 1, спр. 4, с. 25.

Статтю оновлено: 2019