Мошинський Казимир | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мошинський Казимир


Мошинський Казимир

МОШИ́НСЬКИЙ Казимир (Moszyński Kazimierz; 05. 03. 1887, Варшава – 30. 03. 1959, м. Краків, Польща, похов. у Варшаві) – польський етнограф, славіст. Дійс. чл. Польс. АН (1952), чл. НТШ (1933), Слов’ян. ін-ту в Празі (1929), Наук. угро-фін. т-ва у Гельсинкі (1938), Угор. наук. етногр. т-ва (1939). Закін. г-зію у Варшаві, вивчав заг. філологію та біологію у Швейцарії (1906–09). У 1910 переїхав до Кракова та вступив до АМ, згодом залишив навч. і вирішив присвятити себе дослідж. нар. культури. 1912 працював як приват. вчитель при поміщиц. дворах спочатку в Україні, згодом – у Польщі. Тоді ж М. почав робити етногр. записки. Зібрані матеріли друкував у часописі «Земля» (1911–13). У 1914 отримав стипендію Каси ім. М’я­новського у Варшаві на проведення системат. дослідж. на Поліссі. Його дослідн. роботу перервала 1-а світ. вій­на, однак до Варшави він повернувся лише 1917. Протягом декількох років опрацьовував зібраний етногр. матеріал і видав під назвою «Po­lesie Wschodnie» (Warszawa, 1928). Від 1922 – ст. асист., від 1925 – кер. Відділу слов’ян. етнології Антропол. ін-ту Варшав. наук. т-ва. 1923 розпочав системат. етногр. дослідж. матеріал. нар. культури – це були перші дослідж. такого типу в слов’ян. країнах. До 1928 дослідив понад 100 сіл на тер. Польщі. Водночас займався викладац. діяльністю в галузі етнології, а також мовознавства та археології, що згодом допомогло йому в заг. опрацюванні сло­в’ян. нар. культури. Проводячи порівняльні дослідж. культури слов’ян. народів, М. порушив питання походження слов’ян. Цій проблемі присвятив працю «Ba­dania nad pochodzeniem і pierwotną kulturą Słovian» (Kraków, 1925). У 1926–59 (з перервою) – зав. першої в Польщі каф. етнографії слов’ян Яґеллон. ун-ту в Кракові; 1935–39 – зав. каф. етнографії та етнології Вілен. ун-ту. Влітку 1932 разом із Ф. Колессою досліджував нар. пісню та музику Полісся. Був ініціатором вид. та ред. часопису «Lud Słоwiański», присвяч. діалектології та етнографії слов’ян (почав виходити 1929). Його фундам. праця «Kultu­ra ludowa Słowian» (Kraków, 1926; два наступні томи з’явилися 1934 і 1939) містить знач. матеріал з культури та побуту укр. народу. 1930 М. разом із групою співроб. розпочав вивчення духов. культури. На основі цих та поперед. дослідж. уклав «Atlas kultury ludo­wej w Polsce» (z. 1–3, 1934–36). Це стало першою в Європі спробою висвітлення етногр. явищ на тер. всієї країни з геогр. підходом. Особливо важливими для дослідж. теренами М. вважав білорус. землі, Полісся та Україну, оскільки саме там збереглося досить багато архаїч. елементів нар. культури – більше, ніж на тер. зх.-слов’ян. земель. Саме цим теренам він присвятив багато публікацій у польс. і закордон. наук. часописах. Наук. діяльність М. охоплювала також теорію культури та методологію етногр. досліджень. Він вважав, що лише порівнял. дослідж. культур окремих народів світу в їхньому вза­ємозв’язку дозволить виявити закони, що керують розвитком культури. Новоствор. метод проведення дослідж. М. назвав критич. еволюціонізмом. Від 1924 спів­пра­­цював з Народозн. т-вом у Львові, був його головою (1945–53).

Статтю оновлено: 2019