Мощич Петро Степанович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мощич Петро Степанович


Мощич Петро  Степанович

МО́ЩИЧ Петро Степанович (27. 04. 1928, с. Волосате Львів., нині Підкарп. воєводства, Польща – 10. 02. 2006, Київ) – лікар-педіатр. Батько О. Мощича. Д-р мед. н. (1967), проф. (1969). Засл. діяч н. і т. УРСР (1979). Держ. премія УРСР у галузі н. і т. (1979). Ордени князя Ярослава Мудрого 5-го, «За заслуги» 3-го ступ. (обидва – 2003). Закін. Ужгород. ун-т (1952). Від 1953 працював у Нац. мед. ун-ті (Київ): зав. каф. дит. інфекц. хвороб (1971–82) і факультет. педіатрії (1983–96, 2001–03); водночас – зав. (1995–2003), проф. (2003–06) каф. педіатрії Київ. мед. ун-ту Укр. асоц. нар. медицини. Гол. дит. інфекціоніст (1969–73), гол. педіатр (1973–89) МОЗ УРСР. Наук. дослідження: дит. кардіологія, ревматологія; інфекц. хвороби, захворювання шлунк.-кишк. тракту, дихал. системи, імунодефіцитні стани в дітей; орг-ція педіатр. допомоги; вдосконалення викладання педіатрії.

Пр.: Практическая кардиология дет­ского возраста. 1969; Малосимптом­ные формы ревматизма у детей. 1975; Инфекционно-аллергические полиради­кулоневриты у детей. 1982; Вирусные гепатиты у детей. 1991; Диспансеризація здорових дітей в умовах поліклініки. 2003; Кардіологія дитячого і підліткового віку: Навч. посіб. 2006 (усі – Київ, спів­авт.).

Літ.: Корифей української педіатрії професор Петро Степанович Мощич. К., 2008.

Статтю оновлено: 2019