Мороз Раїса Василівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мороз Раїса Василівна


Мороз Раїса  Василівна

МОРО́З Раїса Василівна (01. 04. 1937, с. Велика Янісоль, нині смт Велика Новосілка Донец. обл.) – учасниця дисидентського руху. Дружина В. Мороза. Закін. Львів. ун-т (1960). Відтоді учителювала; від 1962 працювала у Луцькому, від 1964 – у Івано-Фр. пед. ін-тах. Підтримувала зв’язки з А. Горською, І. Світличним, О. Заливахою, О. Антонів, Н. Строкатою-Караванською та ін. шістдесятниками. Після ув’язнення чоловіка на прохання В. Чорновола надала матеріали про нього до кн. «Лихо з розуму», неод­норазово зверталася зі скаргами-клопотаннями до кер-ва УРСР і СРСР, президента США, канцлера ФРН та ін. 1971 звільнена з викладац. роботи, від 1972 працювала бібліотекарем. 1974 на квартирі Л. Алексєєвої у Мос­кві провела прес-конф. для іноз. журналістів. Інтерв’ю мало світ. розголос, у Канаді, США, Австралії, Арґентині та ін. країнах створювали ком-ти на захист В. Мороза. У квітні 1979 у результаті обміну на рад. шпигунів разом із родиною прибула до США. На запрошення укр. громад їздила на зібрання у різних містах США й Канади, розповідала про долю укр. політв’язнів. Брала участь у роботі Закордон. представництва Укр. Гельсин. групи, вміщувала публікації в укр. газетах і журналах. 1982 здобула ступ. магістра з бібліотеч. справи. Відтоді – співроб. б-ки Колегії св. Андрея (м. Вінніпеґ, Канада); водночас 1990–2009 – журналіст Міжнар. радіо Канади. Від 1989 регулярно відвідує Україну. Написала кн. «Проти вітру: Спогади дружини українського по­літв’язня» (Л., 2005; Х., 2012), присвяч. дружинам укр. політ­в’язнів. Серед ін. публікацій – «Скарга (У справі Мороза)» // «Сучасність», 1976, ч. 11; «З життя національних меншостей України: Греки» // там само, 1980, ч. 12; «Святославу Караванському з приводу його дружніх бесід наше дружнєє посланіє» // «Українські вісті», 1981, 4 жовтня; «Ди­сидентський рух на Україні і зав­дання молоді на еміграції» // там само, 1986, 21 вересня; «Покажчик рідкісної літератури в бібліотеці Колегії Св. Андрея: (Рукописи і стародруки; Видання української діаспори)» (Вінніпеґ, 2002).

Статтю оновлено: 2019