Мороз Захар Петрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мороз Захар Петрович


Мороз Захар Петрович

МОРО́З Захар Петрович (30. 10(12. 11). 1904, м. Немирів, нині Вінн. обл. – 29. 06. 1958, Київ) – літературознавець, драматург. Батько Л. Мороз. Канд. філол. н. (1946). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Закін. Харків. ІНО (1930), Ін-т червоної професури (Харків, 1937). Працював журналістом; викладав історію укр. літ-ри у ВНЗах Харкова – в ін-тах журналістики, пед. та бібліотечному. Після переїзду до Києва – зав. відділу літ-ри вид-ва «Радянська школа» (1945–46), доц. Ун-ту (1946), від 1947 – в Ін-ті літ-ри АН УРСР: від 1949 – зав. відділу дожовтн. літ-ри. Досліджував проблеми розвитку укр. літ-ри й театру Середньовіччя та 19 ст., творчість укр. класиків І. Франка, Панаса Мирного, М. Старицького, М. Кропивницького, І. Тобілевича (І. Карпенка-Карого), І. Нечуя-Левицького. Керував підготовкою до вид. і був автором розділів у 1-му т. кн. «Історія української літератури» (1954). Окремими вид. вийшли драм. твори М.: комедії «Звичайна дівчина», «Важна особа» (обидві – 1947), «Чудодійна сила» (1949), зб. «П’єси» (1959; усі – Київ).

Пр.: Українська драматургія й театр 2-ї половини ХІХ ст.: Посіб. 1950; Проблема конфлікту в драматургії. Нариси з історії української реалістичної драми 2-ї половини ХІХ ст. 1961; В боротьбі за реалізм. Дослідження з історії української літератури. 1966; На позиціях народності. Т. 1–2. 1971; Від шкільної драми до комедії. Дослідження. П’єси. 2004 (усі – Київ).

Літ.: Захар Петрович Мороз: [Некро­лог] // РЛ. 1958. № 4; Сиротюк М. Спад­щина драматурга // ЛГ. 1960, 10 черв.; Його ж. Пером дослідника й художника // ЛУ. 1964, 17 листоп.; Мороз Л. Драматург і науковець: Слово про батька // Там само. 2000, 13 квіт.; Її ж. «Щоб душа не зачерствіла доостанку»: (до 110-річчя від дня народж. З. П. Мо­роза) // СіЧ. 2014. № 11.

Статтю оновлено: 2019