Міхно Петро Савич | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міхно Петро Савич


Міхно Петро  Савич

МІХНО́ Петро Савич (18. 12, за ін. даними – 21. 12. 1867, м. Ромни Полтав. губ., нині Сум. обл. – 04. 11, за ін. даними – 23. 11. 1938, м. Іркутськ, РФ) – крає­знавець, природознавець. Закін. Глухів. учител. ін-т (Черніг. губ., нині Сум. обл.; 1888). Відтоді до 1906 учителював у Троїцькосав. міському 4-клас. уч-щі (нині у межах м. Кяхта, Бурятія, РФ); від 1906 – інспектор нар. уч-щ у Забайкал. обл., зокрема Селегин., Верхньоужин., Троїцькосав., Акшин., Нер­чинсько-Завод. пов. 1890 заснував Троїцькосав. краєзн. музей, був першим зберігачем його фондів. У цей період став чл. Троїцькосав.-Кяхтин. відділ. Приамур. відділу Рос. геогр. т-ва, а 1903 – чл. Рос. ентомол. т-ва. 1907–10 – дир. Читин. (нині Забайкал. край, РФ), 1922–37 – Кяхтин. краєзн. музеїв. 1901 досліджував Ірин. мінерал. води, 1902 керував експедицією, що збирала матеріали з ботаніки, ентомології, геології, орнітології в р-ні оз. Хубсугул у Монголії; 1904–05 вивчав Ямаров. мінерал. води в Забайкаллі. Колекцію рослин з Монголії (400 видів) придбано Женев. міським гербарієм (Швейцарія). 1908 брав участь в Агин. експедиції в Забайкаллі, зібраний матеріал поповнив фонди Читин. і Кяхтин. краєзн. музеїв. 1927 організував експедицію на Гусине озеро (Бурятія); 1930 зібрав гербарій із 15 тис. найменувань лікар., отруй., ефіронос. рослин Даурії (нині Бурятія, Забайкал. край і Амур. обл.) для Новосибір. хім.-фармацевт. ін-ту (РФ); 1936–37 очолював експедицію на гірський масив Хамар-Дабан у Пд. Прибайкаллі. Тричі необґрунтовано був заарештований (1922, 1931, 1937). 1 листопада 1938 за звинуваченням у шпигунстві на користь Японії був засудж. до розстрілу. 1957 реабілітований. На його честь названі: підвид степової мустели – Mustela evers­manni Michnoi Kastschenko, підвид далеко­східної полівки – Mik­rotus fortis Michnoi Kastschenko, сибірський углозуб – Hynobis Mi­chnoi Nikolskii, житняк Міхно – Agropyron Michnoi Roshev. Разом з етнологом Б. Петрі написав розвідку «Чикойский всадник» («Тр. секции археологии Ин-та архео­логии и искусствознания Рос. асоц. НИИ обществен. наук», 1929, т. 4) про однойм. давню знахідку – бляшку на пояс (2 ст. до н. е. – 1 ст. н. е.).

Літ.: Попов В. В. Михно как краевед // Бурятоведение. 1927. № 3, 4; Константинов М. В. Оракулы веков: Этюды об исследователях Сибири. Новосибирск, 2003; Крижанівський В. Випускники Глухівського учительського інституту (1874–1906): Біогр. слов. Глухів, 2019.

Статтю оновлено: 2019