Міф національний

МІФ НАЦІОНА́ЛЬНИЙ — роз­повідь, анонімне оповідан­ня, у якому в символічній формі по­дані певні події, що мали місце в історії різних народів, особливо на початковій фазі їхнього етнічного роз­витку; оповіда­н­ня про етнічних першо­предків, які ведуть свій родовід ще з первісного су­спільства; потужний фактор етнічної самоідентифікації особистості; результат народної фантазії, у якому етнонаціональні явища та процеси по­дані та потрактовані у формі наївного уособле­н­ня. У процесі свого функціонува­н­ня М. н. ви­ступають каталізаторами етнонац. самоідентифікації, що посилюють або послаблюють, пришвидшують чи вповільнюють (як для окремого індивіда, так і для певної людської спільноти) процеси етніч. самоусві­домле­н­ня, самоствердже­н­ня, консолідації, позиціонува­н­ня, екс­пансії або самозахисту. В інтеграл. структуру М. н. органічно вписується низка образів та сюжетів: архетипи Великого Батька (Батька нації), Великої Матері (Матері-Батьківщини), Героя, Ворога; пошуки прабатьківщини (об­ґрунтува­н­ня її місцезна­ходже­н­ня, давнини в часі та роз­шире­н­ня етніч. кордонів у просторі); від­стоюва­н­ня авто­хтон­ності (твердже­н­ня, що пред­­став­ники певної спільноти є першими жителями на даній тер., а ін. народи-прибульці заселили її пізніше); гіперболізація ступ. етніч. консолідації в давні часи, об­ґрунтува­н­ня тези про етнічну однорідність; ідентифікація своїх етніч. предків із певним давнім (бажано легендар.) народом, ві­домості про якого від­дзеркалені в археол. знахідках, писем. джерелах, фольклорі; твердже­н­ня про обраність, особливу цивілізац. роль, месіанство окремої етніч. спільноти, об­ґрунтува­н­ня її над­звич. ролі в пере­ломні моменти історії як у минулому, так і майбутньому; пошуки в глибинах історії основ політ. організації су­спільства, зародків державності у своїх пращурів, зʼясува­н­ня тяг­лості культур. процесу в ареалі прожива­н­ня, існува­н­ня етніч. спільності чи сімʼї (твердже­н­ня про те, що в ареалі прожива­н­ня певного етносу сформувався не лише він, а й ін. споріднені етнічні групи, які в подальшому мігрували на ін. терени); акцентува­н­ня на цивілізац. спадкоємності; позиціонува­н­ня етносу в межах етногенет. звʼязків («старший брат», «молодший брат», «держави-сестри») та ареалу прожива­н­ня, що містив територ. ядро утворе­н­ня держави та землі, які входили до сфери її впливу («Мала/Велика» — напр., Мала Греція, Велика Польща); міфологізація та пере­творе­н­ня на знак, символ окремих істор. осіб, подій, фактів та явищ нац. історії. Однією з ключових умов виникне­н­ня, функціонува­н­ня, тиражува­н­ня та збереже­н­ня в колектив. па­мʼяті М. н. є його актуальність. Саме тому він дуже часто може динамічно змінюватися (інколи над­звичайно радикально), осучаснюватися. Конструюва­н­ня колектив. памʼяті за допомогою М. н. на­прикінці 20 — на поч. 21 ст. стало своєрід. формою не лише корегува­н­ня, а й актив. роз­будови сучас. політ. простору.

Специфіка сучас. М. н. знаходить свій прояв у характер. рисах та особливостях його виникне­н­ня, пошире­н­ня та функціонува­н­ня. Серед них — виникне­н­ня міфу не шляхом спонтан., стихій. ви­зріва­н­ня, як це було в архаїчні часи, а через сві­доме та цілеспрямов. формува­н­ня й на­вʼязува­н­ня істор. сві­домості (колектив. памʼяті) готових політ.-конʼюнктур. міфологем (осн. ідеї та пояснюв. схеми). Ця дія ініціюється в сучас. умовах як згори (по вертикалі) діючими влад. структурами, так і з боку (по горизонталі) опозиц. силами з метою вживле­н­ня міфіч. ідеї в сусп. сві­домість та в роз­рахунку на її «обро­ста­н­ня» в ході комунікатив. контакту завдяки нар. творчості базового кістяка «деталями» та наповне­н­ня «реал.» змістом «за­даної» сюжет. схеми. За допомогою ЗМІ процес сусп. нац. міфо­творе­н­ня нині значно пришвидшився. Збереже­н­ня в міфі іррац. начала (під­ґрунтя) формується, з одного боку, на прагмат., тверезому роз­рахунку, врахуван­ні реал. колектив. надій, сподівань і прагнень, з ін. — на фантаст. вірі, інстинкті, інтуїції як осн. видах пі­зна­н­ня та конструюва­н­ня реальності; на ідеаліст., ві­дірваних від життя колектив. мріях і фантазіях. Під впливом сучас. нац. міфології змінюється парадигма сприйня­т­тя та осмисле­н­ня реальності. Новітній М. н. акцентує увагу на чут­тєво-образ. спри­йнят­ті та при цьому сут­тєво об­межує можливості викори­ста­н­ня механізмів понят­тєво-логіч. мисле­н­ня. Нині різко зросла роль і значе­н­ня М. н. у процесі самоідентифікації держави, нації, окремої людини; новітня нац. міфологія (особливо в державах СНД) стає фактором зовн. політики, інструментом формува­н­ня зовн. іміджу держави. Помітно активізувалося викори­ста­н­ня М. н. як засобу інформ.-комунікатив. контакту з метою моделюва­н­ня колектив. уявлень, конструюва­н­ня істор. памʼяті. Вибухове, швидке та мас­штабне тиражува­н­ня сучас. М. н. завдяки Інтернету забезпечує практично глобал. пошире­н­ня, але створює над­звичайно жорстку «конкуренцію міфів» у боротьбі за увагу громадян, що зумовлює для багатьох продуктів міфотворе­н­ня втрату популярності, а в пер­спективі — забу­т­тя. Як свідчить політ. практика, сучас. М. н. як засіб актив. та цілеспрямов. боротьби за владу, її легітимізацію та втрима­н­ня в багатьох випадках значно ефективніший за наси­л­ля. Це пояснюється тим, що насильниц. методи завжди ви­ступають у ролі зовн. чин­ника, якому активно протистоять остан­ні бастіони людської гідності — приватне життя, особиста свобода тощо, а нац. міфологія, закарбовуючись у памʼяті завдяки простим та яскравим образам, гіпнотично зомбує сві­домість, руйнує зга­дані цін­ності та стимулює людину до певних дій і поведінки, запланованої політ. маніпулятором. Макс. при­стосованість сучас. М. н. до вижива­н­ня в пере­повненому інформ. просторі зумовлена радикал. полярністю базових моделей (або «героїч. міф», або «міф трагедія/ката­строфа», що привертає увагу); яскравою емоц. забарвленістю (утримує та посилює увагу); гранич. спрощеністю та схематизмом, що спекулюють на вже поширених стереотипах (для сприйня­т­тя не потрібно багато часу). М. н. є потуж. засобом маніпулюва­н­ня, конструюва­н­ня сучас. політ. простору, ефектив. інструментом «корегува­н­ня» сусп. сві­домості та істор. памʼяті. Природа такого сильного і майже тотал. впливу на су­спільство спричинена тим, що міфологія, базуючись на певних властивостях побут. сві­домості (консе­рватизм по­глядів, схематизм сприйня­т­тя, несистемність мисле­н­ня, автоматизм реакції), по суті кодує (про­грамує) внутр. світ людини, готує під­ґрунтя для стимулюва­н­ня необхід. маніпуляторові поведінки та дій. Суть викори­ста­н­ня сучас. нац. міфології для конструюва­н­ня колектив. памʼяті полягає в її корегуван­ні, виправлен­ні, а в разі потреби — ініціюван­ні процесу «забува­н­ня» за допомогою міфу тієї інформації, що вже є в колектив. памʼяті; стимулюван­ні, актуалізації та «витягуван­ні з памʼяті» інструментально важливих для політ. боротьби істор. фактів, осіб, явищ тощо; акцентуван­ні, просуван­ні та тиражуван­ні політично маркованих сюжетів, що в майбутньому, на думку певних політ. сил, повин­ні залишитися в колектив. памʼяті як своєрідні опорні пункти, що до­зволять їм мати сприятливу пер­спективу в боротьбі за завоюва­н­ня, легітимізацію та утрима­н­ня влади. Динаміка життя нац. міфології непередбачувана, хоча й органічно повʼязана з роз­витком істор. процесу. Однак будь-які мас­штабні соц. катаклізми, що ведуть до певної деморалізації су­спільства та тимчас. втрати орієнтирів й ідеалів, дуже швидко реанімують та реінкарнують міфи. У цей момент М. н. можуть виконувати як руйнівну, так і консолідуючу, компенсаторну функцію. Очевидно, саме наявністю в міфології цього «компенсатор. механізму» і пояснюють феномен «невмирущості» та «живучості» міфів. М. н. від­дзеркалює закодований за допомогою архетипів віковіч. досвід певної етніч. спільноти. Він є засобом колектив. саморе­флексії та самови­значе­н­ня. Сфор­мована М. н. символічна картина світу до­зволяє етніч. спільноті зберігати свою ідентичність та вибудовувати траєкторію свого роз­витку в просторі та часі, а також є інструментом завоюва­н­ня, легітимації, утрима­н­ня влади й об­ґрунтува­н­ня прав спільноти на тер. і ресурси.

Завантажити статтю