Міф Павло Олександрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міф Павло Олександрович


Міф Павло Олександрович

МІФ Павло Олександрович (справж. – Фортус Михайло Олександрович; псевд.: Купер, Вільгельм, Джозеф; 03. 08. 1901, с. Велика Олександрівка, нині смт Херсон. обл. – 28. 07. 1938, Москва) – сходознавець. Д-р екон. н. (без захисту дис., 1935). У 1917 вступив до більшов. партії. Учасник воєн. дій 1918–20 у складі Червоної армії. Закін. Комуніст. ун-т (Москва, 1921). Перебував на парт. роботі. 1927–29 – ректор Комуніст. ун-ту трудящих Китаю; водночас 1928–37 – н. с. Ін-ту світ. госп-ва і світ. політики; від 1928 – у Комінтерні: 1930–31 – зав. Далекосх. секції, 1935–36 – заст. Г. Димитрова з проблем Китаю (полемізував із Й. Сталіним щодо подальшого розвитку революції в Китаї); 1936 – ректор Комуніст. ун-ту трудящих Сходу; від січня 1937 – дир. НДІ з вивчення нац. і колоніал. проблем (усі – Москва). 11 грудня 1937 заарешт., за звинуваченням в участі у контррев. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. Реабіліт. 1956.

Пр.: Уроки шанхайских событий. Москва; Ленинград, 1926 (спів­авт.); Китайская коммунистическая партия в критические дни. Москва; Ленинград, 1928; Нарастание революционного движения в колониях. Х., 1930; Китайская революция. Москва, 1932; Современный этап революционной борьбы на колониальном Востоке // Рев. Восток. 1934. № 1; Пятнадцать лет героической борьбы: К 15-летию Коммунистической партии Китая (июль 1921 – июль 1936). Москва, 1936.

Літ.: Григорьев А. Павел Александрович Миф // Народы Азии и Африки. 1969. № 2; Люди и судьбы: Биобиблиогр. слов. востоковедов – жертв полит. террора в сов. период (1917–1991). С.-Петербург, 2003.

Статтю оновлено: 2019