Міус | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Міус


Міус

МІУ́С – річка у Луганській, Донецькій та Ростовській (РФ) областях. Впадає в Міус. лиман Азовського моря. Довж. 258 км, пл. водозбір. бас. 6680 км2. Бере початок на пд. схилах Донецького кряжа. Долина у верхів’ї V-подібна, шир. від 0,2 до 1,2 км. У межах степ. зони шир. до 5–6 м. Заплава у верхів’ї на окремих ділянках відсутня, у серед. та ниж. частинах її шир. до 800 м; покрита лучною рослинністю та чагарником. Річище звивисте, його шир. 15–25 м, у пониззі – до 45 м. Глиб. на плесах до 6 м, на перекатах зменшується до 0,5 м. Похил річки 1,1 м/км. Осн. притоки: Глуха, Кринка (обидві – праві), Кріпенька, Нагольна (обидві – ліві). Живлення переважно снігове і дощове. Замерзає у грудні, скресає у березні. Характерна весняна повінь. Споруджено водосховища для потреб водопостачання, гідроенергетики, зрошування, розведення риби. Здійснюють залісення і залуження прибереж. зони. На М. знаходиться м. Міусинськ.

Статтю оновлено: 2019