Мітохондріальні хвороби | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мітохондріальні хвороби


Мітохондріальні хвороби

МІТОХОНДРІА́ЛЬНІ ХВОРО́БИ – захворювання, що найчастіше зумовлені генетично детермінованими структурними та функціональними дефектами мітохондрій і супроводжуються порушенням енергетичного забезпечення клітин. Мітохондрії – одні з найбільших органел клітини, при­та­манні усім евкаріот. клітинам, окрім еритроцитів і зрілих кератиноцитів. Для М. х. характерні: переважно материн. тип успадкування (передаються від матері до дітей); гетероплазмія (всередині однієї клітини можуть одночасно співіснувати нормал. і мутантні мітохондріал. ДНК); реплікативна сегрегація (клітин. розподіл мутант. і нормал. мітохондрій); висока швидкість виникнення мутацій (відсутність «гістонового захисту», відносно недосконала система репарації, висока схильність до ушкоджень вільними радикалами при аероб. окисненні). Оскільки мітохондрії виконують функцію метаболіч. центру та відповідають за вироб-во енергії у вигляді АТФ, у випадку їхнього пошкодження страждають ті клітини та органи, що споживають велику кількість енергії – клітини скелет. м’я­зів і серц. м’яза, екзокринні клітини підшлунк. залози, овоцити, сітківка очей, нирки. Нині відомо понад 200 М. х. У їхній клініці трапляються патології різних органів та систем, але домінують ураження ЦНС та м’язової тканини. За типом порушень М. х. поділяють на первинні (відбуваються мутації мітохондріал. чи ядер. ДНК) та вторинні (виникає дисфункція метаболіч. систем мітохондрій внаслідок дії різних пошкоджувал. факторів). За типом мутацій розрізняють: місенс – мутантні хвороби (нейроофтальмопатія Лебера; пігмент. ретиніт); захворювання, викликані мутаціями в генах транспорт. РНК: синдроми MERRF (міоклонус-епілепсія, рвані червоні волокна) та MELAS (мітохондріал. енцефалопатія, лактат-ацидоз, інсультоподібні епізоди); М. х., спричинені делеціями або дуплікаціями мітохондріал. ДНК (синдром Кернса–Сейра; синдром Пірсона; асиметрич. птоз; дилатаційна кардіоміопатія); захворювання, викликані мутаціями, що знижують число копій мітохондріал. ДНК (летал. інфантил. дихал. недостатність; синдром молочнокислого ацидозу); хвороби, спричинені мутаціями в ядер. ДНК (фумарова і глутарова ацидемії). За типом успадкування М. х. класифікують на захворювання, асоційов. з мутаціями мітохондріал. геному (материн. тип успадкування) – MELAS, MERRF, нейропатія, атаксія та пігмент. ретиніт (NARP), міонейрогастростеціал. порушення та енцефалопатія (MNGIE), синдром Пірсона, хвороба Кернса–Сейра, спадкова ней­роофтальмопатія Лебера (LHON), діабет з глухотою; хвороби, при яких мутації відбуваються в генах ядер. ДНК, що кодують синтез ферментів дихал. ланцюга – порушення функцій мітохондрій (аутосомно-рецесив., аутосомно-домінант., Х-зчеплений) – Синдром Лея, хвороба Альпера, захворювання, пов’язані із порушенням метаболізму молоч. та піровиноград. кислот (MCAD, SCAD, SCHAD, VLCAD, LCHAD), глутарова ацидурія, летальна дит. кардіоміопатія, атаксія Фрідрайха, синдром деплецій мтДНК, дефіцит піруваткарбоксилази, фумарова недостатність. Типові симптоми М. х.: м’язові болі, слабкість і атрофія мускулатури, нездатність до фіз. навантажень, опущення верх. повік, ушкодження периферій. нерв. волокон, судоми, відсутність рефлексів, атрофія зорового нерва, нейросенсорна глухуватість, мігрень, летаргійні стани, порушення психомотор. розвитку (рухові акти, труд. діяльність, навички та вміння), недоумкуватість, розлад па­­м’яті, уваги, мислення, мови та поведінки. Характерна полісиндромність уражень з частим залученням нерв. системи органа зору, серця та м’язів. Спостерігається проградієнтність перебігу з негатив. динамікою та збільшенням симптомів ураження різних органів і систем. Більшість захворювань проявляється в дит. та молодому віці. Діагностика М. х. ґрунтується на клін.-генеал., молекулярно-генет. та морфол. (біопсія) аналізах, біохім. методі вивчення (лактат, піруват, лужна фосфатаза, аланін) та використанні додатк. методів дослідж. (огляд очного дна, ультразвук. діагностика внутр. органів, електро-, рео- та ехоенцефалографії, комп’ютерна і магнітно-резонансна томографії). Під час додатк. обстеження таких пацієнтів виявляють підвищений рівень лактатдегідрогенази, лужної фосфатази, креатінфосфокінази; гіпоглікемію; гематурію; підвищення швидкості осідання еритроцитів; рабдоміоліз (виявлення феномену «рваних» червоних волокон RRF при світловій мікроскопії біоптата м’язів); лактат-ацидоз. Мутації мітохондріал. ДНК визначають у зразках м’язової тканини методом полімераз. ланцюг. реакції і гібридизації in situ. Виявлення виду мітохондріал. мутації з досить високим співвідношенням аномал. і нормал. мітохондріал. ДНК підтверджує діагноз М. х. Спостерігається резистентність до традицій. методів лікування. Серед осн. принципів лікування мітохондропатій: дотримання дієти; додатк. введення кофакторів, що беруть участь в ензим. реакціях енергет. обміну (тіамін, рибофлавін, нікотинамід, ліпоєва кислота, біотин, карнітин); призначення препаратів, здат. здійснювати функцію перенесення електронів у дихал. ланцюзі (вітаміни К1 і К3, аскорбінова кислота); зменшення лактат-ацидозу шляхом стимуляції активності мітохондріал. ферментів (дихлорацетат, 2-хлорпропіонат); попередження киснево-радикал. ушкодження мітохондріал. мембран (аскорбінова кислота, вітамін Е); симптомат. лікування (штучна вентиляція ле­­гень, перитонеал. діаліз, гемотрансфузії, внутр.-венне введення розчинів соди тощо); відмова від препаратів і процедур, здат. інгібувати енергет. метаболізм (препарати вальпроєвої кислоти, барбітурати, хлорамфенікол).

Літ.: Краснопільська К. Д., Захарова Є. Ю. Сучасні досягнення в діагностиці та профілактиці мітохондріальних хвороб // Журн. неврології і психіатрії. 1998. № 8; Зозуля Ю. А., Черненко А. П. Мітохондріальні захворювання центральної нервової системи // УМЧ. 2002. № 5; Гречаніна О. Я., Гречаніна Ю. Б., Здиб­ська О. П. та ін. Мітохондріальні хвороби. К., 2005; Гречаніна Ю. Б. Спадкові хвороби, які супроводжуються судомним синдромом. Х., 2008; Єрошенко Г. А., Шепітько В. І., Борута Н. В. Поняття про мітохондріальні хвороби. Мітохондріальні регулятори апоптозу та виживання клітин // Світ медицини та біології. 2013. Т. 40, № 3; L. Chen, A. J. Winger, A. A. Kno­wlton. Mitochondrial dynamic changes in health and genetic diseases // Molecular Biology Reports. 2014. Vol. 41, issue 11; Крамар Ю. А. Роль мітохондріальних порушень у розвитку психічних розладів // НейроNEWS: психоневрологія та нейропсихіатрія. 2017. Т. 88, № 4; M. L. Yee, R. Wong, M. Datta et al. Mito­chondrial disease: an uncommon but impor­tant cause of diabetes mellitus // Endo­crinology, Diabetes and Metabolism Case Reports. 2018. Vol. 2018; I. S. Al-Gadi, R. H. Haas, M. J. Falk et al. Endocrine Di­sorders in Primary Mitochondrial Disea­se // J. of the Endocrine Society. 2018. Vol. 2, issue 4.

Статтю оновлено: 2019