Молода гвардія | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Молода гвардія


Молода гвардія

«МОЛОДА́ ГВА́РДІЯ» – радянська підпільна юнацька антинацистська організація. Діяла під час 2-ї світ. вій­ни на тер. окупов. нім. військами та їхніми союзниками Ворошиловгр. (нині Луган.) обл. і, частково, Ростов. обл. РФ. Виникла у серпні, організаційно оформлена у вересні–жовтні 1942 чл. Ворошиловгр. підпіл. міськкому та обкому комсомолу В. Третякевичем. Об’єд­нувала до 150-ти осіб (із них офіційно визнані чл. «М. г.» тільки 92) – позаспілчан. учнів. молоді, комсомол. активістів, військовослужбовців, які втекли з нім. полону, випускників Ворошиловгр. школи особл. призначення Укр. штабу партизан. руху. З метою конспірації після прийняття клятви чл. «М. г.» було розбито на п’ятірки: «Зірка», «Прапор», «Серп», «Молот», «Серп і Молот» та ін. Підпільники здійснили низку акцій опору, здебільшого пропагандист.-агітац. характеру, зокрема закликали насел. до непокори окупантам, екон. саботажу, диверсій; перешкоджали відправці громадян до Німеччини на примус. роботи; рятували, переховували й лікували рад. військовополонених; змонтували і встановили 4 радіоприймачі; створили підпіл. друкарню (розповсюдили понад 5 тис. листівок і кілька десятків сатир. плакатів); на рад. свята розвішували червоні прапори та залучили до комсомолу 36 осіб, яким виготовили і вручили комсомол. квитки; надавали фінанс. та продовол. допомогу сім’ям фронтовиків і ув’язненим активістам; знищили біржу праці у м. Краснодон (нині Сорокине Луган. обл.); збирали зброю, боєприпаси, вибухівку, медикаменти, паливно-мастил. матеріали, нафтопродукти; здобували розвідув. дані, комплектували бойові групи для зброй. боротьби, готували низку терорист. актів проти представників окупац. влади та захоплення влади у Краснодоні при наближенні лінії фронту. Напад на армій. поштову автомашину 28 грудня 1942 у Краснодоні призвів до провалу та знищення орг-ції. Викритих підрозділами нацист. спецслужб молодогвардійців після жорстоких катувань у січні 1943 страчено у шурфі краснодон. шахти № 5, п’ятьох розстріляно в Гримучому лісі у м. Ровеньки (нині Луган. обл.), чотирьох – в ін. р-нах. У вересні 1943 званням Героя Рад. Союзу відзнач. У. Громову, І. Земнухова, О. Кошового, С. Тюленіна, Л. Шевцову, орденами Червоного Прапора нагородж. 3, Віт­чизн. вій­ни 1-го ст. – 35, Червоної Зірки – 6, медаллю «Партизан Вітчизняної вій­ни» 1-го ступ. – 66 підпільників. 1960 орденом Вітчизн. вій­ни 1-го ступ. відзнач. організатор і кер. підпілля В. Третякевич, 1990 І. Туркенич удостоєний звання Героя Рад. Союзу. Деякі з чл. «М. г.» так і не були визнані підпільниками і не відзнач. нагородами. Для увічнення пам’яті молодогвардійців 1944 у Краснодоні в будинку, де мешкав О. Кошовий, створ. музей (див. «Молода гвардія» Краснодонський музей), 1954 на площі ім. «М. г.» встановлено монументал. скульптурну композицію «Клятва» (скульптори В. Агібалов, В. Мухін, В. Федченко, арх. О. Сидоренко). 1956 у Ленінграді (нині С.-Петербург) відкрито автор. відтворення цієї скульптури, 1982 у Ровеньках – меморіал «Слава», 2008 у Краснодоні – мемор. комплекс «Безсмертя». На честь підпільників 1959 названо новозбуд. місто Молодо­гвардійськ у Луган. обл., їх увічнено у топоніміці колиш. СРСР. У нарисах і повістях журналістів та письменників М. Котова й В. Лясковського («Сердца сме­лых»), Д. Бедзика («Оповідання про Олега Кошового»), О. Кошової («Повість про сина»), К. Костенка («Это было в Краснодоне»), О. Фадєєва («Безсмертя»), а потім його романі «Молода гвардія» й в однойм. кінофільмі реж. С. Герасимова та опері композитора Ю. Мейтуса (лібрето А. Малишка) переплелися документал. правда і художні домисли про «М. г.». Ці твори використовували для пропаганди рад. патріотизму, комуніст. ідейності, керів. ролі партії, а постаті реал. учасників опору перетворили на узагальнений образ легендар. героїв. Поштовхом для об’єктив. вивчення історії «М. г.» стала діяльність Міжрегіон. комісії фахівців Луганська, Краснодона, Москви (1990–93), однак донині справжню історію підпіл. орг-ції не створено, оскільки не всі документи доступні дослідникам. Не з’ясованими залишаються питання кількіс. і персонал. складу підпільників та їхнього штабу, ролі й взаємини В. Третякевича, І. Туркенича, І. Земнухова, Л. Шевцової, О. Кошового, В. і С. Левашових, В. Загоруйка, В. Борц, С. Тюленіна, О. і Н. Іванцових; невідома доля А. Ковальова, який зник безвісти.

Літ.: Бессмертие юных: Сб. док. и воспоминаний о героической борьбе подпольщиков Краснодона в дни временной фашист. оккупации (июль 1942 – февраль 1943 гг.). Д., 1988; Семистяга В. Ф. Как возникают мифы // Донбасс. 1992. № 9/10. Його ж. До проб­леми зради Г. П. Почепцовим Краснодонської підпільної антифашистської ком­сомольсько-молодіжної організації «Молода гвардія» // Вісн. Луган. ун-ту. Сер. Істор. науки. 2000. № 12; «Молодая гвардия» (г. Краснодон) – художест­венный образ и историческая реальность: Сб. док. и мат. Москва, 2003; Семистяга В. Ф. Антинацистське молодіжне підпілля «Молода гвардія» (м. Краснодон) та відображення його діяльності в новітній літературі (деякі аспекти історіографії проблеми) // Вісн. Луган. ун-ту. Сер. Істор. науки. 2009. № 21.

Статтю оновлено: 2019