Молодої генерації Українських націоналістів Справа | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Молодої генерації Українських націоналістів Справа


Молодої генерації Українських націоналістів Справа

«МОЛОДО́Ї ГЕНЕРА́ЦІЇ» УКРАЇ́НСЬКИХ НАЦІОНАЛІ́СТІВ Справа – політична справа, сфабрикована у добу «єжовщини». Перші арешти в справі цієї орг-ції, що нібито виникла 1936 і мала на меті насильниц. повалення рад. влади в Україні та встановлення фашист. ладу, здійснено навесні 1938. Серед перших заарешт. – керуючий справами ЦК КП(б)У О. Власенко та керучий справами Раднаркому УРСР П. Мілько. Під тиском вони дали свідчення про підготовку терорист. актів. 20 серпня 1938 нарком внутр. справ УРСР О. Успенський затвердив обвинувал. висновок у справі О. Власенка, 22 вересня того ж року виїзна сесія військ. колегії Верхов. суду СРСР засудила його до розстрілу (розстріляли і П. Мілька). Окрім них, у справі проходили заст. зав. відділу науки ЦК КП(б)У М. Середен­ко, зав. особл. сектора ЦК КП(б)У К. Максимець, колиш. співроб. особл. сектора ЦК КП(б)У О. Калінін, пом. секр. ЦК КП(б)У П. Клушин, заст. зав. відділу ЦК КП(б)У А. Ващук, голова облплану і заст. голови Черніг. облвиконкому В. Канов-Каневський, тех. секр. Політбюро ЦК КП(б)У М. Рубашенко, тех. секр. Організац. бюро і Секретаріату ЦК КП(б)У І. Зей, працівник ЦК КП(б)У Д. Новицький, пом. секр. ЦК КП(б)У З. Коган, зав. облік.-екон. відділу наркомату місц. пром-сті УРСР П. Клубін, тимчасово в. о. дир. Ін-ту економіки АН УРСР (Київ) В. Теплицький, зав. відділу г. «Радянська Україна» А. Белаківський, н. с. Ін-ту економіки АН УРСР І. Панащенко, заст. нач. Упр. у справах мист-ва при Раднаркомі УРСР М. Гришко, заст. зав. шкіл. відділу ЦК КП(б)У Т. Шматлай, заст. наркома освіти УРСР І. Левшин, зав. сектора комунал. госп-ва, транспорту і зв’язку Раднаркому УРСР М. Мартинов, зав. сектора культури Раднаркому УРСР О. Бородін, нарком місц. пром-сті УРСР Т. Чубар та ін. Більшість із них відмовилася від поперед. свідчень і стверджувала, що до них застосовували незаконні методи слідства, тому вони вимушено себе обмовили. І хоча у квітні 1939 деяких обвинувачених засудж., більшості вдалося довести сфабриков. характер висунутих проти них обвинувачень і вони були звільнені. Такий перебіг подій відобразив заг. зміну в репресив. політиці режиму після звільнення наприкінці 1938 М. Єжова та приходу на посаду наркома внутр. справ СРСР Л. Берії, який, на противагу «єжовщині», почав створювати ілюзію послаблення терору.

Літ.: Шаповал Ю. І. Україна 20–50-х років: сторінки ненаписаної історії. 1993; Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст. Історичні нариси. 2002 (обидві – Київ).

Статтю оновлено: 2019