Мольнар Лариса Петрівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мольнар Лариса Петрівна


Мольнар Лариса Петрівна

МО́ЛЬНАР Лариса Петрівна (дівоче – Нагорна; 14. 11. 1928, с. Плиски Борзнян. р-ну, нині Черніг. обл.) – українська письменниця і перекладачка в Словаччині. Дружина М. Мольнара. Літ. премія ім. І. Франка (Словаччина, 1973, 1976). Закін. Київ. ін-т театр. мист-ва (1950). Працювала у Мін-ві культури України (1952–54) та вид-ві «Мистецтво» (Київ, 1954–60). Від 1960 мешкає у Братиславі, була ред. Відділу укр. літ-ри Словац. пед. вид-ва у Пряшеві (1960–88). Авторка зб. оповідань на сучасні теми «Вода в морі очищається» (1969) та «Хвилини» (1972; обидві – Пряшів). Окремі оповідання М. вміщені в антології «Під синіми Бескидами» (Уж., 2006). Укр. мовою переклала твори «Не в свої сани сів» О. Островського, «Любов» О. Васильєва (обидва – 1955), «Товариші-романтики» М. Соболя (1957), «Ян Налепка» В. Шалґовича (1963), «Словацько-польсько-українське прикордоння до 18 ст.» О. Ставровського (1967), «Дерев’яні церкви східного обряду на Словаччині» Б. Ковачовичової-Пушкарьової та І. Пушкаря (1971), «Героїчний щоденник» К. Ярункової (1972), зб. поезій «Простим оком невидиме» Л. Новомеського (1975) та «Слово» М. Валека (1981), роман «Помічник» Л. Баллека (1986; усі – Пряшів), спогади «Ужгород 1923» Ф. Тіхого (Уж., 1992). У ж. «Дукля» опублікувала низку статей про творчість О. Довженка, Ю. Яновського, А. Плавку, М. Валека, Я. Костру, С. Костку-Нойманна та ін. укр. і словац. письменників.

Літ.: Джупінка С. Твори українських письменників Словаччини. Пряшів, 2011.

Статтю оновлено: 2019