Мольнар Михайло Ілліч | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мольнар Михайло Ілліч


Мольнар Михайло Ілліч

МО́ЛЬНАР Михайло Ілліч (04. 11. 1930, с. Велика Чинґава, нині Боржавське Виноградів. р-ну Закарп. обл. – 26. 10. 2006, Братислава) – український літературознавець у Словаччині. Чоловік Л. Мольнар. Канд. філол. н. (1960). Літ. премія ім. І. Фран­ка (Словаччина, 1992). Закін. Праз. ун-т (1955; викл. І. Панькевич, І. Зілинський), аспірантуру Київ. ун-ту (1960; кер. Є. Кирилюк). Працював в Ін-ті літ-ри Словац. АН у Братиславі (1955–91), де пройшов шлях від асист. до заст. дир. Досліджував чес.-словац.-укр. взаємини в галузі історії, літературознавства, етнології та фольклористики. Під час навч. у Києві М. зібрав багатий матеріал, який разом із матеріалами, здобутими у чехословац. архівах і книгозбірнях, став основою його тривалих досліджень. Автор монографії «Тарас Шевченко у чехів та словаків» (1961; канд. дис.), упорядкував і написав вступне слово до зб. «Словаки і українці» (1965), «Зустрічі культур» (1980; усі – Пряшів) – про чес.-словац.-укр. літ. зв’язки, які були осн. об’єктом його наук. пошуків. Пропагував укр. літ-ру в Чехословаччині, а чес. та словац. – в Україні. Кілька цінних праць М. присвятив укр. фольк­лору – уклав і видав пісенник «Ukrajina v písních» / «Україна в піснях» (Praha, 1954), що містить 65 пісень з нотами в оригіналі й у чес. перекладі, та антологію нар. і літ. творчості українців Чехо­словаччини «Ластівка з Пряшівщини» (К., 1960) з передмовою М. Рильського. У кн. «Людвіг Куба про Україну» (К., 1963) М. подав яскравий портрет чес. етномузиколога, композитора та художника, захопленого укр. народом та його пісенністю. 1975–81 у ж. «Дружно вперед» надрукував серію статей та істор. документів під назвою «Поетичний літопис чехословацько-української дружби». В словацькомов. «Малій енциклопедії письменників світу» М. вмістив 60 статей про укр. письменників. Окрім Т. Шевченка та І. Франка («Velký syn ukrajinského lidu Ivan Franko», Praha, 1956), він по-новому розглянув життя і творчість ін. класиків укр. літ-ри – І. Котляревського, Г. Сковороди, Лесі Українки, О. Кобилянської, Олександра Олеся, О. Довженка, О. Гончара, М. Рильського, В. Сосюри. Багатьох з них він знав особисто. Цінні праці М. присвятив і укр. літ-рі Словаччини. Опублікував зі своїми передмовами твори В. Винниченка, В. Ґренджі-Донського, Марка Бараболі, Івана Колоса, Ф. Лазорика, М. Дуфанець, переклав чес. і словац. мовами низку творів Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, О. Кобилянсь­кої, В. Стефаника, О. Довженка, Ю. Яновського. Упорядник вид.: «Зв’язки Івана Франка з чехами та словаками» (1957, спів­авт.); «Вибране» (1963) та «Карпатська замана» (1971) Ф. Лазорика; «Шляхом терновим: Вибрані твори» (1964) та «Місячні груні» (1969) В. Ґренджі-Донського; «Тутешняцька губернія» Марка Бараболі (1970); «Моє дзеркало» М. Дуфанець (1972; усі – Пряшів); «Z dejín československo-ukrajinských vzťahov» (1957; укр. мовою – 1959); «Lesia Ukrajinka. Sedem strún» (1965, спів­авт.; обидва – Брати­слава). 2007 при Ужгород. ун-ті засн. НДІ україністики ім. М., якому дружина Лариса подарувала його архів та б-ку. Ін-т видав серію праць зі спадщини М., серед них і зб. його студій з укр. літературознавства та міжслов’ян. взаємин «Від Влтави до Дніпра» (Уж., 2009).

Літ.: Мушинка М. Три болючі втрати українського народознавства Словаччини // НТЕ. 2007. № 2; Белей Л. Від коріння роду свого (Михайло Мольнар) // Екзиль (Ужгород). 2007. № 9 (номер присвяч. М.).

Статтю оновлено: 2019