Момбеллі Микола Олександрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Момбеллі Микола Олександрович


Момбеллі Микола Олександрович

МОМБЕ́ЛЛІ Микола Олександрович (12(24). 02. 1823, м. Новозибків Черніг. губ., нині Брян. обл., РФ – 14(27). 12. 1902, м. Владикавказ, нині Пн. Осетія – Аланія, РФ) – революційний діяч. Поручик лейб-гвардії Моск. полку. 1846–47 влаштовував на своїй квартирі обговорення широкого кола істор., політ. і реліг. проблем. Від осені 1848 – актив. відвідувач «п’ятниць» у М. Петрашевського, чл. консерватив. гуртка, що мав на меті вчинити в Рос. імперії переворот. Після арешту петрашевців у грудні 1849 М. засуджено до розстрілу, який замінено 15-річ. засланням на каторгу і позбавленням усіх громадян. прав. Згодом його звільнено від каторж. робіт і відправлено рядовим на Кавказ. У серед. 1840-х рр. М. познайомився з Т. Шевченком під час гостювання в Є. Гребінки. Їхньому зближенню певною мірою сприяло почуття земляцтва: батько М. жив у м. Козелець Черніг. губ. (нині смт цієї ж обл.). М. зацікавився творчістю укр. поета, його сусп. ідеями. Співзвучність їхніх поглядів виявили дослідники руху петрашевців. У щоден. записах 1840-х рр. (опубл. 1937) М. залишив барвистий словес. портрет поета, відобразив резонанс у рос. прогресив. колах розгрому цар. владою Кирило-Мефодіїв. братства. До переведення на Кавказ 1857 відбував покарання в ліній. батальйонах Оренбур. окремого корпусу, солдатом якого був і Т. Шевченко, однак відомості про їхні зв’язки в цей час відсутні. З листа офіцера штабу корпусу О. Макшеєва від 15 квітня 1849 він знав про Арал. опис. експедицію на чолі з О. Бутаковим, але про Т. Шевченка в листі не йшлося. 1859 М. отримав офіцер. звання, 1865 – майор Ширван. полку. Помер у відставці.

Літ.: Большаков Л. Н. Літа невольничі: книжка пошуків і досліджень про Т. Шевченка періоду заслання. 1971; Смілянська В. Л. Біографічна шевченкіана (1861–1981). 1984; Жур П. Труди і дні Кобзаря. 2003 (усі – Київ).

Статтю оновлено: 2019