Монастир святих апостолів Петра і Павла ЧСВВ | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Монастир святих апостолів Петра і Павла ЧСВВ


Монастир святих апостолів Петра і Павла ЧСВВ

МОНАСТИ́Р СВЯТИ́Х АПО́СТОЛІВ ПЕТРА́ І ПАВЛА́ ЧСВВ Розташ. у м. Дрогобич (Львів. обл.). 31 грудня 1774 австр. імператриця Марія-Тереза на прохання протоігумена о. О. Братковського дозволила василіянам побудувати побл. міста один великий монастир, але після ліквідації 3-х старих – у с. Дережичі, Лішня та Летня (нині усі – Дрогоб. р-ну). Монастир і церкву св. апостолів Петра і Павла зведено за 3 р. під кер-вом новопризнач. першого ігумена о. Г. Дубицького, який загалом пробув у Дрогобичі 30 р. У 1775 василіяни відкрили при монастирі школу, згодом реорганізов. у г-зію з укр. мовою навч., де, окрім ін. предметів, викладали філософію. На відзначення її успіш. діяльності 1780 церк. собор надав ігуменові монастиря титул ректора, однак 1784 у Галичині проведено шкіл. реформу, внаслідок якої укр. г-зію ліквідовано (1991 на фасаді монастиря встановлено па­м’ятну таблицю). Під час пожежі 1825 монастир. будівлі згоріли, вогонь знищив майже усі церк. цінності (вдалося врятувати лише вівтар і декілька ікон). Тодіш. ігумен Й. Качановський домігся у австр. влади дозволу на спорудження нового кам’яного храму й монастиря. Завдяки зусиллям ченців і парафіян 1828 зведено новий храм (цим роком датов. надкупол. хрест). Церкву освячено 1831 у день св. священномученика Йосафата, в пам’ять про цю подію храм св. апостолів Петра і Павла має додатк. назву – священномученика Йосафата. На поч. 1930-х рр. монастир зачинено на ремонт, ченців переселено до колиш. Свято-Троїц. монастиря. Деякий час приміщення орендувала платна міська лікарня, згодом – приватні особи, зокрема відомий адвокат, громад.-політ. діяч, голова Дрогоб. «Просвіти», майбут. президент УНР в екзилі С. Витвицький (2004 відкрито мемор. дошку). 1934 оновлену церкву освятив єпископ Перемишльський Й.-Й. Коциловський. У цей час окрім госп. (землеробство, скотарство, пивоваріння тощо), монахи займалися широкою культ.-осв. діяльністю. Після встановлення рад. влади 26 червня 1941 закатовані в ув’язненні ієромонахи С. Бараник і Я. Сеньків­ський, 16 травня 1946 – В. Байрак (27 червня 2001 проголошені блаженними папою Іваном-Павлом ІІ під час його візиту в Україну). 1959 храм передано Дрогоб. пед. ін-ту, тут облаштовано студент. клуб і навч. лабораторії. 1990 святиню повернуто громаді (першим ігуменом став о. Л. Івасечко), 1991 відновлено регулярні богослужіння. 1993 єпископ С. Дмитерко здійснив офіц. посвячення храму, 2006 єпископи Ю. Вороновський і Г. Лончина посвятили фігуру-фонтан «Хрещення Ісуса в Йордані», композицію «Голгофа» (скульптор Б. Гретчак), мозаїку «Блаженні преподобномученики Северіян, Якима та Віталій» (Т. Гавриш, В. Змієвець) і гробницю Ісуса Христа. 2007 посвячено мозаїку св. апостолів Петра і Павла та фігури Ісуса Христа і Богородиці на відновленій дзвіниці. У парафії діють церк. хори «Благовіст», «Місіонер», «Кирієелейсон», «Світло тихе», Марій. і Вівтарна дружини, Катехит. школа ім. блаженної Й. Гордашевської під проводом сестер служебниць Непорочної Діви Марії тощо. 2019 завершено буд-во нових приміщень монастиря та катехит. класів.

Літ.: Ваврик М. По василіянських манастирях. Торонто, 1958; Шкраб’юк П. Монаший Чин отців василіян в національному житті України. Л., 2005.

Статтю оновлено: 2019