Монастир святого Юрія ЧСВВ | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Монастир святого Юрія ЧСВВ


Монастир святого Юрія ЧСВВ

МОНАСТИ́Р СВЯТО́ГО Ю́РІЯ ЧСВВ Засн. 1763 у м. Кристинопіль (нині Червоноград Львів. обл.). Фундував його створення магнат Ф.-С. Потоцький, витрати на зведення будівлі частково забезпечив єпископ Холмський і Белзький М. Рило (Рилло). Перші ченці на чолі з ігуменом Т. Грегоровичем, які оселилися тут на Різдво 1764, прийшли із Волсвин. мо­­настиря Воздвиження Чесного Хреста (нині Сокал. р-н Львів. обл.) і принесли з собою ікону Богородиці, що стала святинею монастиря. Під час буд-ва вони мешкали в тимчас. дерев’яних келіях, служили в місц. дерев’я­ній церкві, відомій від 1717. У 1765 монастир інкорпоровано до ЧСВВ, 1770 до нього приєднано Волсвин. монастир Воздвиження Чесного Хреста. 1766–76 ігумен ієромонах К. Срочинський започаткував монастир. літопис, його наступником став ієромонах А. Крижанівський. 15 жовтня 1771 закладено наріж. камінь монастир. будівель, 26 грудня 1772 відбулася церемонія введення василіян у монастир, хоча буд. роботи тривали й надалі (є думка, що архітектором і будівничим комплексу монастир. будівель, яким притаманні риси бароко та класицизму, був П.-Р. де Тіррґей або Ж.-І. Дюдефіль). Окрім Кристинополя, ченці обслуговували й парафії у навколиш. селах. Ця діяльність, а також відкриття при обителі школи, врятували її від закриття 1787 у рамках т. зв. йосифін. касати (ліквідація «непотрібних», із погляду австр. влади, монастирів). Кількість монахів у 1770–1800 становила 6–9 осіб. Часті пожежі в Кристинополі спричинили зубожіння монастиря (до перекриття залізом 1855 за ігумена А. Кучинського його церква була вкрита соломою). 1888 засн. богослов. курси для монахів, що з невеликою перер­вою в роки 1-ї світ. вій­ни діяли до 1945. У 1892 чернечі обіти в монастирі склав Р.-М. Шептицький – майбут. митрополит Андрей Шептицький (він також викладав в обителі богослов’я). 1906 тут проведено першу капітулу (собор) ЧСВВ після Добромил. реформи. З поч. 2-ї світ. вій­ни 1939 Кристинопіль окупували нім. війська, а монастир. маєтки, внаслідок т. зв. пакту Молотова-Ріб­бентропа, потрапили під рад. кон­­троль. Після вій­ни м-ко спочатку було в складі Польщі. 1946 ченці офіційно покинули монастир св. Юрія та переїхали до монастиря Успіння Пресвятої Богоро­диці у Варшаві (рятуючи від знищення, забрали з собою ікону Богородиці), але частина з них залишилася, щоб служити для греко-католиків. 1951 внаслідок обміну тер. між СРСР і Польщею Кристинопіль та околиці відійшли до УРСР. Місто перейменовано в Червоноград, у монастир. приміщеннях у різний час розташовували міліцію, школу механізаторів, пошту, у 1980-х рр. – музей історії релігії та атеїзму. Незважаючи на переслідування УГКЦ з боку рад. влади, підпільне служіння в часи СРСР продовжували ченці М. Чорнега, Д. Богун, М. Когут, І. Тимчук. 1989 ченці та віряни домоглися відкриття монастиря, 1994 до його церкви повернуто з Варшави ікону Богородиці. У тому ж році при обителі відкрито ліцей для юнаків, який 2006 об’єднано з ліцеєм при Бучац. василіян. монастирі (див. Воздвиження Чесного Хреста Господнього Чину Святого Василія Великого Монастир УГКЦ). У парафії діють Апостольство молитви, Марій. і Вівтарна дружини, 2 хори; сестри служебниці Непорочної Діви Марії ведуть катехит. неділ. школу. Станом на 2019 в обителі проживають 9 ченців (7 священиків, 1 диякон, 1 брат). Ігумен – ієромонах І. Москалюк (від 2007).

Літ.: Ваврик М. По василіянських манастирях. Торонто, 1958; Його ж. Нарис розвитку і стану Василіянського Чина XVII–XX ст. Рим, 1979; Нарис історії Василіянського Чину святого Йосафата. Рим, 1992; Франків О. На шляху монашества і священства // Новий час. 2010, 10 верес.; Срочинський К., Крижанівський А. Літопис Кристинопільського монастиря між літами 1763–1785 // «Скарбниця потребна й пожиточна»: Укр. монастир. літописи, житія, повчання ченцям, чуда та ін. К., 2012; Мороз В., Скленар І., Заславський В. Василіянські монастирі України. Кн. 1. Т., 2015; Стасів К. Чернеча офіра Христові й вітчизні. Жовква, 2018.

Статтю оновлено: 2019