Монастирище | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Монастирище


Монастирище

МОНАСТИРИ́ЩЕ – городище роменської культури. Виявлене на правому березі р. Ромен у межах Сум. Відкрив (1901) і досліджував (1906, 1924) М. Макаренко, а також О. Сухобоков та О. Комар (1999). Городище займає невеликий мис першої надзаплав. тераси. Оборонні споруди у вигляді валу розташ. лише з напол. сторони, укріплення зведені на заключ. ета­пі існування поселення наприкін­ці 10 ст. Пл. городища підовал. форми розмірами 67 × 48 м. На ній досліджено низку заглиблених житл. і вироб. будівель, погребів, госп. ям. Напівземлянки із сиродут. горнами та випалюв. печами для руди засвідчують спеціалізацію мешканців на добуванні заліза. Крім того, вони займалися відгон. скотарством і по­люванням (особливо на бобрів). Незважаючи на приналежність посе­лення до давньорус. періоду та присутність окремих знахідок давньорус. кола у ком­плексах, його жителі надавали перевагу не гончар., а ліпленому від руки посуду з характер. ор­наментом «гусеничкою», що на­носився за допомогою гребінчастого штампа. Ця особливість дозволила виокремити новий тип пам’яток – ромен., а згодом і археол. ромен. культуру літопис. сіверян (9 – поч. 11 ст.).

Літ.: Макаренко Н. Отчет об археологических исследованиях в Полтавской губернии в 1906 г. // Изв. Император. археол. комиссии. С.-Пе­тербург, 1907. Вып. 22; Його ж. Городище «Монастирище» // Наук. зап. істор. секції ВУАН за 1924 р. К., 1925. Т. 19; Комар А. В., Сухобоков О. В. Городище «Монастырище» и древнерусский Ромен: проблема преемственности // Стародав. Іскоростень і слов’ян. гради VIII–Х ст. К., 2004; Комар О. В. Металургійні комплекси роменської культури з городища Монастирище // Археологія і давня історія України. Вип. 10. К., 2013.

Статтю оновлено: 2019