Монетаризм | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Монетаризм


Монетаризм

МОНЕТАРИ́ЗМ – макроекономічна теорія, згідно з якою кількість грошей в обігу є визначальним чинником розвитку економіки. М. як один із гол. напрямів неокласич. екон. думки виник у 1950-х рр. у США у результаті емпірич. дослідж. у сфері грошового обігу. Незважаючи на те, що основоположником М. вважають амер. економіста М. Фрідмана, вперше цей термін використав швейцар.-амер. економіст К. Бруннер, а вплив грошової маси на короткострок. коливання ВВП та зростання цін упер­­ше дослідив 1945–53 амер. економіст К. Варбуртон. Теор. підґрунтям М. є кількісна теорія грошей. 1950 М. Фрідман очолив проект із вивчення впливу грош. чинника на діловий цикл на замовлення Нац. бюро екон. дослідж. США. У результаті 1956 він опублікував ст. «The Quantity Theory of Money: A Restatement» («Кількісна теорія грошей: нова версія»), 1963 – фундам. працю «A Monetary History of the United States, 1867–1960» («Монетарна історія Сполучених Штатів, 1867–1960», Принстон, у спів­авт. з А. Шварц), яку вважають осн. у становленні М., 1968 – ст. «The Role of Monetary Policy» («Роль монетарної політики»), що започаткувала новий напрям екон. дослідж. – теорію рац. очікувань. Під її впливом кейнсіанцям (прихильникам макроекон. школи Дж. Кейнса) довелося переглянути свої погляди на обґрунтування актив. екон. політики та включити монетарні чинники у свої моделі. Згідно з теорією М., попит на гроші залежить від динаміки ВВП, а функція попиту на гроші стабільна. При цьому пропозиція грошей нестабільна, оскільки залежить від непередбач. дій уряду. Монетаристи стверджують, що в довгострок. періоді зміна пропозиції грошей не впливає на темпи приросту реал. ВВП, а може впливати лише на рівень інфляції. Цей принцип став базовим для екон. політики М. і отримав назву «нейтральності грошей». Монетаристи виявили тісний вза­ємозв’язок між зміною кількості грошей в обігу та цикліч. розвитком економіки. На їхню думку, темпи зростання грош. маси з певним часовим лагом впливають на виникнення тієї або ін. фази ділового циклу, а нестача грошей є гол. причиною депресії. У зв’язку з дією принципу «нейтральності грошей» вони виступали за законодавче закріплення монетар. правила, згідно з яким пропозиція грошей повинна збільшуватися пропорційно темпу зростання реал. ВВП. Дотримання цього правила має на меті усунути непередбач. вплив антицикліч. монетар. політики, постійне збільшення пропозиції грошей підтримуватиме попит на них, не спричиняючи зростання інфляції. Відповідно до теорії М., інфляція виникає тоді, коли темпи зростання кількості грошей перевищують темпи зростання економіки. У початк. період насел. не чекає довготривалого зростання цін і розглядає кожне підвищення як тимчасове. Суб’єкти економіки продовжують зберігати певну кількість грошей, необхідну для підтримання своїх потреб, на звич. для них рівні. Проте, якщо ціни продовжують зростати, насел. починає очікувати їхнє подальше зростання. Оскільки купівел. спроможність грошей знижується, вони стають дорогим засобом зберігання активів, і люди намагаються зменшувати суму своїх заощаджень. Це сприяє підвищенню цін, заробітної плати та номінал. доходів. У результаті реал. грош. залишки продовжують знижуватися, а ціни зростають швидше, ніж кількість грошей в обігу. Якщо темпи зростання грош. маси стабілізуються, то і зростання цін припиниться. При цьому підвищення заг. рівня цін може відображати різні співвідношення зі збільшенням кількості грошей в обігу. При помір. інфляції ціни та грош. маса зростають, зазвичай, однак. темпами. При високій інфляції ціни зростають значно швидше, ніж обсяг грошей, і спричинюють зниження реал. доходів. Важливе місце в аргументації монетаристів посідає концепція природ. норми безробіття. Природне безробіття – добровіл. безробіття, при якому ринок праці знаходиться в урівноваж. стані. Його рівень залежить від інституц. (напр., активності профспілок) і законодав. (розмір мін. оплати праці тощо) чинників. Природня норма безробіття утримує в стабіл. стані реал. заробітну плату та рівень цін (за відсутності зростання продуктивності праці). На думку монетаристів, відхилення безробіття від його урівноваж. стану можуть відбуватися лише в короткострок. періоді. Якщо рівень зайнятості вищий за природ. рівень, інфляція зростає, якщо нижчий – знижується. Таким чином, у середньострок. перспективі ринок приходить у врівноваж. стан. Отже, політика у сфері зайнятості повинна бути спрямов. на згладжування коливань рівня безробіття від його природ. норми. Для урівноваження ринку праці запропоновано використовувати інструменти монетар. політики. У праці «A Theory of the Consumption Function» («Теорія функції споживання», Принстон, 1957) М. Фрідман пояснив поведінку споживачів і розробив гіпотезу постій. доходу, за якою він відповідає рівню серед. доходу, а тимчас. дохід еквівалентний випадк. відхиленню від серед. значення. На думку М. Фрідмана, споживання залежить від постій. доходу, оскільки споживачі згладжують коливання тимчас. доходу за­ощадженнями та позик. коштами (споживання пропорційне постій. доходу). Отже, згідно з концепцією М., регулююча роль держави в економіці повинна бути обмежена кон­тролем за грош. обігом; ринк. економіка є саморегулюючою системою, а диспропорції та ін. негативні прояви, що виникають, пов’язані з надмір. присутністю держави в економіці; грош. маса впливає на величину витрат споживачів, тому збільшення грошей в обігу призводить до зро­стання вироб-ва, а після повного завантаження потужностей – до зростання цін та інфляції; інфляцію необхідно стримувати будь-якими засобами, зокрема за допомогою скорочення соц. програм; при виборі темпу зро­стання грошей потрібно викори­стовувати правило «мех.» приросту грош. маси (правило Фрідмана, правило k-процентів), що характеризує вплив на екон. розвиток двох чинників: рівня очікуваної інфляції та темпу приросту ВВП; ринк. економіка має внутр. чинники самоналагодження та підтримання стабільності, а виникнення диспропорції зумовлене зовн. втручанням (це положення спрямов. проти ідей Дж. Кейнса, який активно підтримував держ. регулювання економіки); кількість держ. регуляторів має бути скорочена, роль податк. і бюджет. регулювання послаблена; гол. регулятором, що впливає на госп. життя, є «грош. імпульси» у вигляді регуляр. збільшення обсягів грош. маси в обігу. Вершиною практ. реалізації ідей М. стала концепція стабілізації амер. економіки 1981–89, відома як «рейґаноміка» (від прізвища тодіш. президента США Р. Рейґана).

Літ.: Науменкова С. В. Проблемы сбалансированности денежного рынка Укра­ины. К., 1997; Мишкін Ф. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / Пер. з англ. К., 1999; Фридман М. Капитализм и свобода / Пер. с англ. Москва, 2006; Стельмах В. С., Міщенко В. І., Міщенко С. В. та ін. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін. К., 2009; Гроші та кредит: Підруч. 6-е вид. К., 2011; Мищенко С. В. Со­­временные проблемы теории денег и денежного обращения. К., 2011; Її ж. Проблемы устойчивости денежного обращения. Минск, 2014; Лопух К. В. Сучасний монетаризм. К., 2015.

Статтю оновлено: 2019