Монометалізм | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Монометалізм


Монометалізм

МОНОМЕТАЛІ́ЗМ (від моно… і лат. metallum – метал) – грошова система, що ґрунтується на використанні в якості грошей одного металу. Залежно від металу виокремлюють золотий, сріб. і мідний М. Мідний М. існував у Стародав. Римі в 3–2 ст. до н. е. і подальшого поширення не отримав. Грош. системи на основі М. прийшли на зміну біметал. системам, які через одночасне використання 2-х металів були нестабіл., оскільки встановлюване державою фіксов. співвідношення між золотом і сріблом не відповідало їхній ринк. вартості. У результаті зниження собівартості видобутку срібла та його знецінення наприкінці 19 ст. золоті монети почали переходити із обігу в скарби, тобто відбувалася їхня тезаврація (накопичення банками, скарбницями, фондами, приват. особами). 1865 Франція, Бельгія, Швейцарія та Італія спробували зберегти біметалізм шляхом підписання міжнар. угоди про підтримку твердого співвідношення між золотими та сріб. монетами на рівні 1:15,5 (фактично перша спроба міждерж. регулювання грош. системи), в результаті чого 1865 створ. Лат. монет. союз (існував до 1927). Однак через 10 р. заг. вартіс. еквівалентом стало золото, тому 1878 вільне карбування сріб. монет у країнах-чл. Лат. монет. союзу припинено. Біметалізм поступився місцем М. – золотому або срібному. У Рос. імперії сріб. М. існував у 1843–52, в Індії – у 1852–93, в Нідерландах – у 1847–75. Золотий М. уперше офіційно запроваджено 1816 у Великій Британії, а вже у 2-й пол. 19 ст. більшість країн світу перейшла на використання саме цієї грош. системи: Німеччина – 1871, Швеція, Норвегія, Данія – 1873, Франція – 1876, Австро-Угорщина – 1892, Рос. імперія та Японія – 1897, США – 1900. Від кін. 19 ст. найбільшого поширення набув золотий М. Залежно від характеру обігу та обміну грош. знаків на золото розрізняють 3 різновиди золотого М.: золотомонет., золотозливк. та золотодевіз. стандарти. Золотий М. у формі золотомонет. стандарту, що сформувався у рамках Париз. валют. системи (1867–1922), практично існував до 1-ї світ. вій­ни та дозволив забезпечити відносну стабільність і еластичність грош. системи (це сприяло розвитку вироб-ва, міжнар. торгівлі та зміцненню кредит. системи). Після 1-ї світ. вій­ни розпочато перехід до золотозливк. стандарту, при якому карбування та обіг золотих монет припинено або суттєво обмежено, а папер. гроші обмінювали лише на золоті зливки. На зміну йому прийшов золотодевіз. стандарт: банкноти обмінювали на «девізи» – іноз. валюту, що була розмінною на золото. Цей стандарт офіційно закріплено в рамках Ґенуез. валют. системи (1922–44) та покладено в основу грош. систем 30-ти країн світу. Фактично золотодевіз. стандарт закріпив валютну залежність одних держав від ін. і став основою для переходу до золотовалют. стандарту, оскільки в умовах розвитку світ. економіки виникла необхідність конвертації нац. валюти у валюти ін. країн, а не в золото. Після 1-ї світ. вій­ни перехід до золотодевіз. стандарту сприяв відновленню стабільності грош. систем, концентрації у центр. банках знач. запасів золота та валют. резервів, підвищенню регулюючої ролі держави в орг-ції грош. обігу. У зв’язку з цим багато вчених, напр., Ф. Хайєк, М. Ротбард, Х. де Сото, Ґ. Гюльсман, вважають грош. систему, що ґрунтувалася на золотому стандарті, найдосконалішою. У зв’язку з політ. та екон. зрушеннями на поч. 20 ст. необхідність забезпечення стабіл. функціонування грош. систем стала ще більш актуальною, тому валюти окремих економічно розвинених країн почали перетворюватися у міжнар. грош. стандарт. Це призвело до появи золотовалют. стандарту, який офіційно закріплено 1944 у рамках Бреттон-Вудської валют. системи. Основа золотовалют. стандарту – формування валют. зон, у яких як грош. стандарт використовували валюту країни, що економічно та політично домінувала в цій зоні. Так, між 1-ю та 2-ю світ. вій­нами існував «стерлінґ. стандарт», у 1945–71 – «доларовий стандарт». Із завершенням 1-ї світ. вій­ни обмін банкнот на золото у більшості країн світу припинено, від 1930-х рр. усі форми М. скасовано. Після 2-ї світ. вій­ни металіст. теорія грошей втратила своє значення, хоча центр. банки багатьох країн на основі золотовалют. стандарту ще продовжували фіксувати золотий вміст своїх нац. грош. одиниць, а обмін валют відбувався на основі «золотого паритету» до поч. 1980-х рр. Остаточно металіст. грош. системи перестали існувати від серед. 1970-х рр. у результаті повної демонетизації золота. На зміну їм прийшли фідуціарні грош. системи.

Літ.: див. Монетаризм.

Статтю оновлено: 2019