Моральність | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Моральність


Моральність

МОРА́ЛЬНІСТЬ – буттєвий корелят моралі, що визначає спосіб, рівень і межі впливу її норм на реальне життя людини. Розрізняють два конкретніших значення терміна «М.»: 1) якісна характеристика певної системи соц. чи міжособистіс. стосунків під кутом реалізації в них настанов і цінностей моралі. У цьому сенсі розрізнення моралі й М. встановив і обґрунтував Ґ. Геґель, який у праці «Grundlinien der Philosophie des Rechts» («Основи філософії права», Берлін, 1821) вибудував тріаду етапів розвитку об’єктив. духу; уперше (як тезу) навів право, що постає чистою об’єктивністю, наяв. буттям свободи «у зовнішньому». Мораль (антитеза) – суб’єктивна свідомість індивіда, яка базується на свободі волі й охоплює його переконання, мотиви поведінки, міру, наміри. Дійсна свобода досягається через синтез права й моралі – у М. У філософії зміст поняття «М.» визначають подвій. чином: по-перше, це звичай як стійка форма поведінки, що є істор. попередником моралі; по-друге, опосередковані мораллю конкретні обов’язки перед державою, соц. станом, сім’єю. Представники сучас. етики, звертаючись до геґелів. поняття «М.», або «субстанцій. М.», наголошують на моменті зв’язку з істор.-конкрет. формами люд. співжиття, що обумовлюють специфіч., особливий характер морал. зо­бов’язань та орієнтацій індивідів. Антитезою М. у такому разі постає т. зв. макроетика, або універсаліст. мораль (нім. філософи К.-О. Апель, Ю. Габермас). 2) М. – cфера внутр., душевно-духов. самовизначення і цінніс. орієнтації люд. особистості за межами належного – безальтернативно визначеного нормами і приписами моралі. Коли предметом уваги виявляються пошуки і рішення окремих людей, спрямованість їхніх переживань, що не передбачає однознач. оцінок, то йдеться не про мораль, а саме про М. Розвиток морал. культури передбачає відкритий обопіл. процес взаємозбагачення моралі й М. Розрив між ними засвідчує кризовий стан суспільства; водночас перетворення живої, дієвої М. на простий зліпок із наяв. системи морал. норм позбавило б людину здатності засвоювати істор. і соц. досвід, творити нові форми морал. спілкування.

Статтю оновлено: 2019