Моран Рувим Давидович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Моран Рувим Давидович


Моран Рувим Давидович

МОРА́Н Рувим Давидович (08. 09. 1908, м-ко Березівка Ананьїн. пов. Херсон. губ., нині місто Одес. обл. – 19. 09. 1986, Москва) – поет, перекладач, журналіст. Чл. СП СРСР (1968). Від 1919 жив в Одесі. Писати вірші почав у шкіл. роки. Познайомився з Е. Багрицьким. Дебютував добіркою віршів у зб. «Потоки Октября» (О., 1924). Від 1928 – у Миколаєві, працював на суднобуд. з-ді. Тут став відомим як поет. Друкувався у ж. «Молодая гвардия», «Красная нива», г. «Комсомольская правда». Наприкінці 1930-х рр. – кор. г. «Красная звезда», у роки 2-ї світ. вій­ни – її військ. кор. Після вій­ни – в ред. г. «Известия». 1948 у період кампанії «по боротьбі з космополітизмом» заарешт., до 1955 перебував у таборах. Після звільнення і реабілітації жив у Мос­кві, займався перекладац. діяльністю. Зробив знач. внесок у популяризацію татар. поезії. Перекладав також з їдиш, узбец., чес., румун. та англ. мов. Серед перекл. – «Кусочек солнца» (Ташкент, 1958) А. Мухтара, «Стихо­творения» (Москва, 1958) Х. Туфана, «Избранное» (Ташкент, 1959) У. Завкі, «По зову Ленина» (1960), «Небо в глазах» (1966; обидві – Казань), «Через кручи» (1968) та «Заветная книга» (1982; обидві – Москва) С. Хакіма, «Татарские пословицы» (Казань, 1979). За життя поета вийшов лише один його зб. «Выбор» (Казань, 1968), що вмістив десяток оригін. вір­шів і перекл. татар. поетів. Після смерті поет. спадок М. зібрано і видано в кн. «В поздний час» (Москва, 1990).

Статтю оновлено: 2019