Морговський Антон Феліксович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морговський Антон Феліксович


Морговський Антон Феліксович

МОРГО́ВСЬКИЙ Антон Феліксович (14. 07. 1957, смт Першотравенськ Баранів. р-ну Житомир. обл. – 29. 12. 2001, Івано-Франківськ, похов. у Першотравенську) – прозаїк. Чл. НСПУ (1983), АУП (1997). Закін. Київ. ун-т (1979). Учителював, був на журналіст. роботі. Від 1987 проживав на Івано-Франківщині (м. Яремче, від 1997 – Івано-Франківськ). Дебютував 1980 повістю «І тоді я прийду…» у ж. «Дніпро», через 2 р. у Києві вийшла його перша книга повістей під тією ж назвою. Окремими вид. вийшли кн. оповідань «Свято білої сорочки» (К., 1989), польс. мовою нарис «Феномен Кашпіровського» (Лодзь, 1990; у серед. 1980-х рр. М. був референтом А. Кашпіровського), романи «Фіфті-фіфті» (1997), «Аве, Маріє, аве!» (2002), «Вибране» (2018; усі – Івано-Франківськ). М. – представник репортажно-іроніч. складової неомодер. дискурсу укр. літ-ри, його романи тяжіють до ущільнено-образ. оповідальності. Осн. тема творів – морал.-етична. Він тонкий психолог і знавець людської душі. Його проза жорстка, моментами жорстока й відразлива. Інколи видається цинічним, особливо, коли говорить про стосунки чоловіка і жінки.

Літ.: Останнє інтерв’ю Антона Морговського (запитання Євгена Барана) // Кальміюс. 2002. Ч. 1–2; Баран Є. Не встигаю вимовити слово // Форма[р]т. 2002. Вип. 6; Його ж. «Антон Морговський: прожити (перебути) час життя» // Кальміюс. 2004. Ч. 1; Тебешевська-Качак Т. «Инший»: модель сучасної екзи­стенційної прози // Там само.

Статтю оновлено: 2019