Моргуліс Михайло Григорович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Моргуліс Михайло Григорович


Моргуліс Михайло Григорович

МОРГУ́ЛІС Михайло Григорович (1837, м. Бердичів Київ. губ., нині Житомир. обл. – 1912, Одеса) – правознавець, публіцист, громадсь­кий діяч. Закін. юрид. ф-т Ун-ту св. Володимира у Києві зі ступ. канд. н. (1869). Співзасн. євр. студент.-просвітн. гуртка, чл. якого видавали істор. та літ. праці, перекладали на їдиш кращі твори зарубіж. літ-ри. М. займався пед. та громад. діяльністю: викладав у Бердичів. казен. уч-щі, був співорганізатором субот. школи для дітей та дорослих, обстоював перед місц. адміністрацією інтереси євреїв. Писав для зб. «Очерки изъ историческаго и юридическаго быта евреевъ» (К., 1866); «Сборникъ статей по еврейской исторіи и литера­ту­рѣ» (С.-Пе­тербургъ, 1867, вып. 2). Співпрацював з г. «Кіевлянинъ», «Кіевскій курьеръ», «Кіевскій те­леграфъ». Писав про освіту, землеволодіння та правове становище євреїв. 1869 оселився в Одесі, здебільшого займався адвокат. практикою. Був одним із лідерів євр. громади Одеси. Писав статті, укладав записки, брав участь у роботі комісій, зокрема Вищої комісії для перегляду чинних у Росії законів щодо євреїв. 1860–70 співпрацював із провід. одес. євр. вид. «Разсвѣтъ» і «День». Сприяв орг-ції лекцій з питань євр. науки, історії та літ-ри. 1890 – чл. істор.-літ. комісії на чолі з С. Дубновим, що готувала перекл. з нім. вид. «Исторія евреевъ» Г. Ґреца з передмовою М. (С.-Пе­тербургъ, 1893). Істор. праці М. присвячені біографістиці та історії євреїв. У них він уникав відвертої пропаганди євр. нац. ідеї, переконував суто логіч. аргументами. Одним із перших дослідив питання про істор. коріння та етапи розвитку євр. общини – кагалу. На істор. прикладах показав неефективність та суперечливість політики Рос. імперії щодо євреїв у 18 – на поч. 19 ст. Послідовно боровся з антисемітизмом за рівноправ’я євреїв у Росії, однак рішуче виступав проти сіонізму як руху, що підсилює нац. відокремлення євр. громади. Його погляди були помірк., висловлювався за співпрацю з владою. Був лідером Одес. відділ. Т-ва для поширення просвіти серед євреїв Росії, опікуном ремісн. школи для євреїв «Труд». Відіграв важливу роль у формуванні та розвитку системи початк. та профес. освіти євр. дітей в Одесі. 1881 представляв інтере­си євреїв у комісії з євр. питан­ня при одес. градоначальнику. У кишинів. процесі М. виступав як цивіл. позивач. Після євр. погрому 1905 в Одесі очолив ком-т з порятунку числен. потерпілих; на поч. 20 ст. – ком-т з надання допомоги євр. насел. Пд. Рос. імперії, яке голодувало.

Пр.: Къ вопросу объ арендованіи евреями земли въ Западномъ краѣ // День. 1870. № 17–20; Вопросы еврейской жизни: Собраніе ст. С.-Пе­тербургъ, 1889; 1902; Современные опасенія западно-европейскихъ евреевъ. С.-Пе­тербургъ, 1899; Этюды изъ талмудической эпохи: Гиллель, Мееръ, Акиба и Иегуда. О., 1900; О народной еврейской литера­турѣ // Книжки Восхода. 1900. № 11; Беспорядки 1871 года въ Одессе // Евр. миръ. 1910. № 2–3; Организація еврейской общины. С.-Пе­тербургъ, 1910.

Літ.: Полищук М. Евреи Одессы и Но­вороссии (Социально-политическая история евреев Одессы и других городов Новороссии 1881–1904). Иерусалим; Москва, 2002.

Статтю оновлено: 2019