Кіно для дітей та підлітків - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Кіно для дітей та підлітків

КІНО́ ДЛЯ ДІТЕ́Й ТА ПІ́ДЛІТКІВ – сфера кінематографа, що об’єднує ігрові, неігрові та анімаційні фільми, адресовані дитячій та підлітковій аудиторії. Визначення цієї аудиторії не зовсім точне, оскільки існує багато прикладів того, як книга чи фільм із т. зв. кіно чи літ-ри для дорослих стають улюбленими серед юних глядачів. У 1920-і рр. матеріалом для фільмів нерідко слугували соц. проблеми, пов’язані з десятками тис. безпритул. дітей і програмою виправлення такого становища. Репертуарна політика кіностудій неодмінно включала стрічки про і для дітей. Одну з перших кінокартин новозбудов. Київ. кінофабрики Всеукр. фотокіноупр. «Ванька і Месник» (1928, реж. А. Лундін) адресовано дітям. Із дит. кінокартин починав майбутній класик вітчизн. і світ. кінематографа О. Довженко, за його сценарієм знято стрічку «Вася-реформатор» (1926, реж. Ф. Лопатинський). Багато кінопродукції, признач. для юнацтва, продуковано на Одес. кінофабриці Всеукр. фотокіноупр. (у 1930-і рр. «Українфільм»). Тут знято стрічки «Безпритульні» (1928, реж. Д. Ердман), «Митрошка – солдат революції» (1929, реж. М. Терещенко), «Діти шахтарів» (1931), «Сенько з “Мімози”» (1933), «Дочка партизана» (1934; усі – реж. О. Маслюков), «Будьониші» (1935, реж. Є. Григорович) та ін. У 1930-х рр. О. Маслюков послідовно працював над фільмами для дітей: «Карл Бруннер» (1936), «Митько Лелюк» (1938; обидва – у співавт. з М. Маєвською), «Педагогічна поема» (1956), «Партизанська іскра» (1958), які були популярними серед юнацтва. Серед майстрів наступ. поколінь виокремлюється Є. Шерстобитов, чиї фільми «Казка про Хлопчиша-Кибальчиша», «Акваланги на дні» (обидва – 1965), «Тачанка з півдня» (1977), «Казка про гучний барабан» (1987) користувалися успіхом у молоді через авантюрну сюжетику, уміння реж. подати героїко-романт. персонажі у конфлікті з часом і обставинами. Від поч. 1990-х рр. кількість дит. фільмів в укр. кіно різко зменшилася. Серед останніх Р. Ширманом знято лише «Прикольну казку» (2007). Укр. анімація також завжди була орієнтована передусім на створення фільмів для дітей і молоді (казки, фольклорні оповідки, мюзикли). Нині вітчизн. прокат наповнений стрічками зарубіж. вироб-ва, які за допомогою сучас. технологій досягають особливого впливу на вразливу дитячу та юнац. аудиторію. В них добре розроблена система жанрів, фольклорне походження яких зумовлює переваги у боротьбі за увагу глядачів різного віку.

Літ.: Капельгородська Н. М. Сучасний дитячий фільм. 1965; Зінич С. Г., Капельгородська Н. М. Кіноестафета поколінь. 1974; Історія українського радянського кіно: В 3-х т. Т. 1. 1917–1930. 1986; Т. 2. 1931–1945. 1987 (усі – Київ).

С. В. Тримбач

Стаття оновлена: 2013