Мордалевич Юліан Арсентійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мордалевич Юліан Арсентійович


Мордалевич Юліан Арсентійович

МОРДАЛЕ́ВИЧ Юліан Арсентійович (06. 05. 1896, с. Забілоччя, нині Радомишл. р-ну Житомир. обл. – ?) – військовик. Підполковник Армії УНР. 1916 закін. Коростишів. учител. семінарію (нині Житомир. обл.), де належав до таєм. укр. гуртка, і прискорений курс Київ. військ. школи. Воював у кавалерій. частинах рос. армії на Румун. фронті. Делегат 1-го Всеукр. військ. з’їзду в Києві (травень 1917), після якого був дивізій. комендантом 36-го українізов. корпусу. Деякий час навч. на істор.-філол. ф-ті новоствор. Укр. ун-ту (Київ). Від поч. 1918 – пом. Радомишл. повіт. комісара. З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського заарешт. і ув’язне­ний. Звільнений у листопаді 1918, поновлений на посаді пом. Радомишл. повіт. комісара. З приходом більшовиків – голова повстан. ком-ту при загоні отамана Д. Соколовського. У червні 1919 сформував і очолив влас. загін, у листопаді того ж року створив Радомишл. рай. повстан. ком-т. Навесні 1920 під кер-вом М. об’єднано всі повстан. групи та орг-ції, які діяли по лінії залізниць Київ–Коростень і Київ–Козятин. У березні 1921 отримав від Всеукр. центр. повстан. ком-ту мандат на командування повстан. силами Пн. фронту. У червні того ж року пішов на співпрацю з більшовиками, писав листи та відозви до повстанців із закликом здаватися рад. владі. У листопаді 1921 нелегально пере­йшов кордон із Польщею. Змінив прізвище на Головацький, вступив на філол. ф-т Карлового ун-ту в Празі. 1927 отримав відмову у видачі візи для відвідин СРСР. Подальша доля невідома.

Літ.: Попик В., Крымчук Г. Бунт и смирение атамана Мордалевича. К., 1991; Подкур Р. Повстанський рух та опозиційні політичні угруповання в інформаційних документах органів ЧК–ГПУ (початок 20-х рр.) // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 2000. № 2/4; Шевченко В. Юліан Мордалевич: Доля петлюрівського отамана // Дрогоб. краєзн. зб. 2015. Вип. 2.

ДА: Центр. держ. арх. вищих органів влади та упр. України. Ф. 3204, оп. 2, спр. 4-б, арк. 11; Держ. арх. Київ. обл. Ф. Р–3050, оп. 1, спр. 37, арк. 93; Галуз. держ. арх. СБУ. Ф. 13, спр. 451, арк. 22.

Статтю оновлено: 2019