Мордюкова Нонна (Ноябрина) Вікторівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мордюкова Нонна (Ноябрина) Вікторівна


Мордюкова Нонна (Ноябрина) Вікторівна

МОРДЮКО́ВА Нонна (Ноябрина) Вікторівна (25. 11. 1925, станиця Костянтинівська, нині м. Костянтинівка Донец. обл. – 06. 07. 2008, Мос­ква) – актриса. Нар. арт. СРСР (1974). Сталін. премія (1949). Закін. ВДІК (Москва, 1950; викл. Б. Бібиков, О. Пижова). Від 1948 знімалася у кіно, дебютувала роллю Уляни Громової у к/ф «Молода гвардія» (реж. С. Герасимов). 1950–91 працювала у Театрі-студії кіноактора (Москва). Володіла чудовою пластикою. Виконавиця як різних трагіч. варіацій жінки-воїна, так і ролей коміч. жанру; створені нею образи часто художньо і соціально узагальнені, а характери й поведінка персонажів М. вирізняються непокірністю. Про життя та творчість М. знято д/ф «Немає смерті для мене» (2000, реж. Р. Литвинова), «Нонна Мордюкова. Неприборкана» (2006, реж. Р. Газенко, Т. Косовцова), «Нонна Мордюкова. Її ніхто такою не знав» (2010, реж. Ф. Шабанов).

Ролі: Надія Романюк («Калиновий гай», 1953, реж. Т. Левчук), Рибачка («Зірки на крилах», 1955, реж. І. Шмарук; обидва – Київ. кіностудія худож. фільмів), Стеша («Чужа рідня», 1956, реж. М. Швейцер, «Ленфільм»), Доня Трубникова («Голова», 1965, реж. О. Салтиков, «Мосфільм»), Саша Потапова («Проста історія», 1960, реж. Ю. Єгоров, Кіностудія ім. М. Горького), Білотілова («Одруження Бальзамінова, 1965, реж. К. Воїнов), Галина Пристяжнюк («Тридцять три», 1965, реж. Г. Данелія), Софія Карпухіна («Дядечків сон», 1966, реж. К. Воїнов; усі – «Мосфільм»), Клавдія Вавилова («Комісар», 1967, реж. О. Аскольдов, Кіностудія ім. М. Горького), Варвара Плющ («Діамантова рука», 1968, реж. Л. Гайдай), Антоніна Каширіна («Вороття немає», 1974, реж. О. Салтиков; обидва – «Мосфільм»), Раїса Сурмілова («Лев Гурич Синичкін», 1974, реж. О. Белінський, ТО «Екран»), Матрьона («Трясовина», 1978, реж. Г. Чухрай), Марія Коновалова («Рідня», 1981, реж. М. Михалков), «дядя Міша» («Вокзал для двох», 1982, реж. Е. Рязанов), Працівниця РАЦСу («Ширлі-Мирлі», 1995, реж. В. Меньшов; усі – «Мосфільм»), Поліна Юр’єва («Мама», 1999, реж. Д. Євстигнєєв, компанія НТВ-Профіт, студія «Російський проект», ОРТ, Держкомкіно Росії).

Літ.: Есин С. Я видел ее профиль на скифских вазах // Искусство кино. 1994. № 6; Новейшая история отечественного кино. 1986–2000. Кино и контекст. Т. 2. С.-Пе­тербург, 2001.

Статтю оновлено: 2019