Морковін Михайло Васильович

МОРКО́ВІН Михайло Васильович (14. 12. 1920, с. Іщеїно, нині Липец. обл., РФ – 14. 12. 1989, Москва) – військовик. Генерал-лейтенант (1984). Герой Рад. Союзу (1943). Учасник 2-ї світ. вій­ни. Держ. та бойові нагороди СРСР. Закін. Лебедян. пед. (Липец. обл., 1939) і Черніг. військ.-інж (1941) уч-ща, Військ.-інж. академію (Москва, 1950) та Військ. академію Ген­штабу (1959). В армії від 1939, на фронті від 1941. Відзначився у вересні 1943 як ком-р 616-го окремого сапер. батальйону 337-ї стрілец. дивізії під час форсування Дніпра побл. с. Зарубинці (Пе­реяслав-Хмельн. р-ну Київ. обл., нині затоплене Канів. водосховищем). Після вій­ни продовжив службу в армії, зокрема від 1968 – заст. нач.–гол. інж., від 1971 – нач. 9-го Центр. упр. МО СРСР (опікувався звденням спец. об’єктів). Від 1987 – у відставці. Мешкав у Москві. У с. Красне (Липец. обл.) встановлено барельєф М.

Літ.: Глуховский С. Д. Золотая Звезда. Москва, 1954; Дорогой славы и бес­смертия. Воронеж, 1966; Пути-дороги: Сб. воспоминаний ветеранов 337-й стрелк. дивизии. Грозный, 1984.

Р. В. Руденко