Молоді здоров’я | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Молоді здоров’я


Молоді здоров’я

МО́ЛОДІ ЗДОРО́В'Я – важлива складова здоров’я нації, від якої залежить майбутнє держави, її інтелектуальний та трудовий потенціал, що забезпечує соціально-економічний розвиток країни, її обороноздатність і незалежність. За новою віковою класифікацією ВООЗ (2018), молодий вік визначено в межах 18–44 р. Учені України та країн СНД традиційно до молоді зараховують підлітків 15–17 р., у яких завершується фіз. розвиток і які мають юрид. відповідальність, а також осіб від 18 до 35 р. Представники когорти 15–35 р. складають в Україні бл. 25 % заг. чисельності насел., що є відносно низьким показником і загрожує відтворенню насел. та формуванню труд. потенціалу. Певні показники рівня здоров’я серед учнів., студент., працюючої молоді різняться, однак спільним для всіх вікових груп є вплив на здо­ров’я забрудн. довкілля, проблеми із забезпеченням насел. якіс. харчуванням та питною водою, медичною допомогою. Гострі криз. явища в економіці, проблеми бідності, безробіття, соц. нестабільності й незахищеності, наявності шкідливих звичок, нездорового способу життя – усе це впливає на М. з., адже воно визначається взаємодією біол. і соц. чинників. За даними Держ. служби статистики України, у 2018 чисельність постій. насел. в Україні віком від 15 до 24 р. становить 4 млн 333 тис. осіб, з них понад 1 млн молодих людей, які працюють. Враховуючи незадовіл. умови праці на підпр-вах, низький рівень профілакт. роботи, якості мед. оглядів, представники цієї групи мають потенцій. ризик погіршення стану здоров’я, пов’язаний із впливом шкідливих вироб. факторів. В Україні умови праці молоді регламентовано законодавством, однак через відсутність дієвого контролю виникають проблеми із дотриманням зазнач. вимог. Так, наказами МОЗ затверджено перелік важких робіт зі шкідливими та небезпеч. умовами праці, на яких заборонено працю неповнолітніх (1994), а також визначено граничні норми підій­мання й переміщення важких предметів для різних вікових категорій (1996). Відповідно до наказу МОЗ України від 2007 для осіб віком до 21 р. встановлено обов’язкове проведення щоріч. мед. огляду та поперед. огляду (під час прийому на роботу), однак виникають проблеми із якістю та своєчасністю їх проходження.

Нині утверджується думка, що зовн. впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регулятор. систем. Здоров’я людини – не лише добрий фіз. стан, а й психоемоц. врівноваженість, духовне та соц. благополуччя. Це склад. феномен глобал. значення, що на 10 % залежить від рівня медицини, на 20 % – від стану екології, ще на 20 % – від спадковості і на 50 % – від способу життя.

Протягом остан. десятиліття спостерігається негативна динаміка зростання захворюваності молоді практично за всіма класами хвороб. Стан здоров’я підлітків залишається незадовільним: поширеність хвороб на 1 тис. осіб відповід. віку в межах 2022,3–2154,5, а захворюваність – 1188,2–1249,7, яка за останні 15 р. зросла на 11,4 %. Серед найпоширеніших хвороб підлітк. віку остан. років – захворювання органів дихання (38,2 %), травлення (8,9 %), ока та його придатк. апарату (7,8 %), кістк.-м’язової системи та сполуч. тканини (7,5 %), ендокринні хвороби, розлади харчування та порушення обміну речовин (7,0 %). Структуру поширеності захворювань молоді, яка працює, формують переважно хвороби системи кровообігу (24,1 %), органів дихання (18,1 %), травлення (10,7 %), сечостатевої (7,9 %) та нерв. (7,5%) систем, травми, отруєння та деякі ін. наслідки дії зовн. чинників (3,3 %). Кожен четвертий–п’ятий представник працюючої молоді має хворобу системи кровообігу, кожен п’ятий–шостий – органів дихання. Показники поширеності захворювань у підлітків наведено в таблиці (див. Табл.).

Від 2012 фіксують заг. зростання захворюваності підлітків, що зумовлено переважно збільшенням випадків новоутворень (5,77 випадків у 2012 і 6,7 у 2017 на 1 тис. осіб), хвороб крові і кровотвор. органів (7,27 і 8,49 відповідно), органів дихання (645,62 і 728,88) й травлення (51,95 і 57,13). При цьому спостерігається позитивна тенденція щодо захворюваності осіб підлітк. віку на розлади психіки і поведінки (-26,62 %), хвороби системи кровообігу (-13,91 %), деякі інфекц. та паразитарні хвороби (-10,98 %) тощо. Подібна динаміка поширеності хвороб серед цієї групи: при незнач. негатив. тенденції поширеності усіх хвороб (+2,13 %) спостерігається зниження показників за такими класами: деякі інфекц. та паразитарні захворювання; розлади психіки та поведінки; хвороби нерв. системи, ока та його придатк. апарату, органів травлення, кістк.-м’язової системи й сполуч. тканини, сечостатевої системи; травми, отруєння та деякі ін. наслідки дії зовн. чинників. Більш виразна негативна тенденція поширеності спостерігалася щодо хвороб крові й кровотвор. органів, окремих порушень із залученням імун. механізму (+15,55 %), новоутворень (+13,85 %), хвороб органів дихання (+11,7 %), вроджених вад розвитку, деформацій та хромосом. аномалій (+7,17 %). Високий рівень захворюваності дітей підлітк. віку утримується за рахунок високого рівня хвороб органів дихання (728,88), шкіри й підшкір. клітковини (81,78), травм та отруєнь (65,95), а поширеності хвороб – за рахунок захворювань органів дихання (822,37), травлення (191,93), ока та його придатк. апарату (169,68), кістк.-м’я­зової системи та сполуч. тканини (162,99). Частота артеріал. гіпертензії в підлітків за останні роки зросла більш ніж втричі, нині її виявляють в 12–38 % випадків. Усе частіше діагностують інфаркт та інсульт в молодому віці (особливо у чоловіків).

За статистич. даними, стан здо­ров’я сучас. студентів надзвичайно низький: на 100 обстежених припадає понад 90 випадків порушень здоров’я різного ступеня. Понад 15 % студентів закладів вищої освіти належать до спец. мед. групи, а в окремих закладах відсоток таких студентів сягає до 40. Показники стану М. з. щороку погіршуються в середньому на 10–15 %, знижується рівень фіз. та психіч. здо­ров’я абітурієнтів і студентів, зростає кількість захворювань шлунка, серц.-судин., дихал., нерв. систем, зазнають нівеляції соц.-культурні цінності фіз. виховання; 55–75 % сучас. першокурсників закладів вищої освіти аномальні за станом здоров’я. За час навчання у заг.-осв. і вищих навч. закладах підлітки втрачають щонайменше третину свого здо­ров’я: погіршуються зір, слух, постава; зростає кількість випадків невротич. розладів, захворювання нирок, органів травлення, нерв. та ендокрин. систем. Як і в попередні роки, 2017 спостерігалася регіонал. диспропорція захворюваності (у 2,1 раза) і поширеності хвороб (у 2,4 раза).

Важливий показник здоров’я насел. – фіз. розвиток дітей та підлітків. В останні роки фіксують певне зниження осн. показників фіз. розвитку школярів України. За останні 10 р. виявлено зменшення маси тіла в школярів усіх вікових груп, особливо у віці становлення статевих функцій (12–17 р.). У навч. закладах спостерігається недотримання фізіол. нормування розумового та фіз. навантаження в процесі зростання й розвитку організму. Школярі мають на 40 % більше заг.-осв. навантаження порівняно з ровесниками з ін. країн. Це стосується і студент. молоді в Україні. У молодіж. середовищі переважають малорухливий спосіб життя, пасивне дозвілля, ризикована поведінка та різні форми залежності (алкоголь, наркотики, куріння тощо). Відхилення в нормал. фіз. розвитку призводить до функціон. змін у діяльності різних систем організму, зниження імунітету. За даними вибірк. дослідж., 36,4 % учнів заг.-осв. шкіл України мають низький рівень фіз. здо­ров’я, 33,5 % – нижчий за середній, 22,6 % – середній і лише 6,7 % – вищий за середній, 0,8 % – високий. Бл. 70 % дорослого насел. має низький та нижчий за середній рівні фіз. здо­ров’я, зокрема у віці 16–19 р. – 61 %, 20–29 р. – 67,2 %, 30–39 р. – 66,9 %. Це закономірно, якщо врахувати, що лише 6–8 % дорослого насел. регулярно займається фізкультурою, а за соціол. даними Укр. ін-ту соц. дослідж., третина респондентів 15–28 р. не займається фізкультурою та спортом. Гіподинамія, малорухливий спосіб життя призводять до ослаблення серц.-судин. системи та захис. функцій організму. Зважаючи на це, за останні 30 р. у Фінляндії, Японії, Канаді та низці ін. країн здійснюється держ. політика щодо впровадження в повсякденне життя різних форм рухової активності в поєднанні з раціон. харчуванням, профілактикою негатив. звичок, збереженням екології тощо. У результаті цього смертність людей молодого та серед. віку скоротилася в кілька разів, середня тривалість життя збільшилася від 10 до 20 р., зросла життєва спроможність насел., його добробут.

Серед факторів ризику неінфекц. захворювань особливе занепокоєння викликає ожиріння. Мед.-соц. значення цієї проблеми серед молоді визначається ускладненнями та несприятливими наслідками для фіз. і психосоц. здо­ров’я. Порушення метаболізму, що виникають при ожирінні та надлишковій масі тіла, закономірно призводять до розвитку серц.-судин. патології, цукр. діабету 2-го типу, захворювань суглобів, безпліддя, жирового гепатозу, гіперурикемії, злоякіс. новоутворень, захворювань, що супроводжуються гіпоксією (апное, астма), тощо. Найбільші темпи приросту випадків ожиріння спостерігаються у віковій групі 15–17 р. – у 3 рази (2003 – 9,7 на 1 тис. підлітків, 2017 – 29,39). За результатами регресій. аналізу, прогнозні тенденції щодо поширеності та захворюваності на ожиріння в країні є несприятливими. Низький та нижчий за серед. рівень фіз. стану має молодь у віці 16–19 р. – 61 %, 20–29 р. – 67,2 %, 30–39 р. – 66 %. Тривогу викликає незадовільний стан залучення молоді до занять фізкультурою і спортом. Лише кожна п’ята особа старшого шкіл. віку та кожен десятий студент мають достат. рівень рухової активності оздоров. спрямування, що є одним із найнижчих показників у Європі, 60 % з них не спроможні виконати вимоги заг.-європ. тестів із фіз. підготовки.

На високому рівні залишається смертність молоді від нещас. випадків, вбивств та самогубств. Щороку в Україні гинуть у дорожньо-транспорт. пригодах (ДТП) бл. 3 тис. осіб і понад 30 тис. отримують травми. ДТП є найпоширенішою причиною смерті молоді у віці 15–24 р. За даними офіц. статистики, за 15 р. в Україні загинуло в ДТП 74 тис. осіб; 76 % травмованих в ДТП помирають на дошпитал. етапі, тоді як в країнах ЄС – 28 %. Вироб. травматизм з тенденцією до зниження залишається одним із найвищих у Європі (у 2018 – 4965 випадків, з них 332 – зі смертел. наслідками). Виділяють окремо травми внаслідок військ. дій. Станом на 28 жовтня 2017, за даними Генштабу ЗС України, від початку проведення антитерорист. операції (нині операція об’єдна­них сил) бойові втрати склали 10 710 військовослужбовців, з них 2333 – загинуло, 8377 – поранено або травмовано внаслідок бойових дій. Станом на 14 квітня 2017, за даними МО України, бойові втрати становили 2652 військовослужбовців з усіх силових відомств України (ЗС України, Нац. гвардії України, МВС, СБУ, прикордонників тощо), а ще 9578 військовослужбовців дістали поранення. Станом на 27 жовтня 2017, за даними гол. військ. прокурора України, небойові втрати (зазнали не під час бою чи провокацій ворога) усіх силових структур України за час конфлікту на всій тер. України склали 10 103 особи, з них загинули 2150, у зоні бойових дій на Донбасі – відповідно 3699 і 935. Це суттєво впливає на генофонд України, демогр. ситуацію, труд. потенціал.

Самогубство в Україні – друга причина смерті після природ. і зовн. причин закінчення життя. За даними Держ. служби статистики України, 2018 його коефіцієнт у країні склав 16,6 осіб на 100 тис. насел. (дані ВООЗ відрізняються: 20,1 на 100 тис. осіб), тобто всього жертвами суїциду стало бл. 7 тис. українців. Випадки суїциду серед молоді – передусім соц. проблема. За даними мед. статистики, макс. кількість самогубств скоюють у віці 15–24 р. У 2018 на одну жінку, яка загинула від самогубства, припадало в середньому 6,7 загиблих чоловіків. На жаль, офіц. статистика неповна, тому що реально реєструють лише частину заверш. самогубств, отруєння чи самопорізи лікарі кваліфікують як нещасні випадки чи передозування наркотич. речовиною. Серед жертв самогубств в Україні виокремлюють військовослужбовців та учасників бойових дій. Мобілізація різко, без будь-якої адаптації та «перехідного режиму», змусила молодих призовників воювати за свою країну. При цьому добровольці, тобто політично та ідеологічно мотивов. люди, набагато менше страждають від депресії, дезорієнтації та десоціалізації. Це підтверджує дослідж. Ін-ту психології НАПНУ (2018). Псих. порушення й нейро­психол. особливості (посттравматич. стресовий розлад, психогенна амнезія щодо психотравмуючих подій, конструктивна агресія, почуття провини за те, що вижив, а соратники не змогли тощо) є причиною того, що щотижня в районі бойових дій суїцид скоюють 2–3 військовослужбовці, а від початку військ. дій на Сх. України на себе наклали руки понад 500 бійців укр. армії (без урахування демобілізов. учасників бойових дій).

Захворюваність серед молоді на хроніч. алкоголізм залишається високою – 0,4 випадки на 10 тис. підлітків. Відповідно до загальноприйнятих міжнар. норм, нацією, що вимирає, вважають таку, яка вживає понад 8 л чистого спирту на душу насел. на рік. Рівень споживання алкоголю в Україні – 10,2–13,9 л/рік. За даними Нац. ради з питань охорони здоров’я, в Україні щороку через алкоголізм помирає понад 40 тис. осіб, зокрема через отруєння – бл. 8 тис., кардіопатію – 8 тис., а також ін. захворювання і нещасні випадки, пов’язані з уживанням алкоголю. Майже 40 % укр. підлітків 14–18 р. регулярно вживають спиртні напої. Алкоголь є причиною передчас. смерті майже 30 % укр. чоловіків. На думку вітчизн. лікарів, наразі нараховують понад 600 тис. лише офіційно зареєстрованих алкоголіків. На 6 чоловіків, залежних від алкоголю, припадає 1 жінка. Чверть алкоголіків в Україні – молоді люди. Крім того, більшість підлітків зізнаються, що вживали слабоалкогол. напої ще до повноліття, а кожен п’ятий випиває майже щодня. Вживають алкоголь 68 % хлопців і 64 % дівчат, найпопулярніший напій – пиво, споживання якого за останні 4 р. зросло удвічі. За остан. соціол. опитуваннями, 76 % підлітків мають досвід вживання слабоалкогол. напоїв, 22 % студентів серед. та вищих навч. закладів вживають спиртні напої практично щодня або щонайменше кілька разів на тиждень (у першу чергу пиво та слабоалкогол. напої). Тверезий спосіб життя серед осіб, старших 18 р., ведуть лише 10,6 % чоловіків, 19,3 % – жінок. Украї­на зазнає знач. фінанс.-екон. (від 3 до 11 млрд грн), демогр., труд. та ін. втрат через стигматизацію частини нашого сусп-ва хворих на алкогол. залежність.

Особливу стурбованість викликає проблема куріння, що зумовлено масштабністю шкоди цієї звички для здоров’я. За статистич. даними щодо реалізації тютюнових виробів і результатами опитування насел., в Україні кількість тих, хто палить, збільшується, особливо серед осіб жін. статі. Уже до 18 р. 82 % юнаків та 72 % дівчат мають досвід куріння. Особливо негатив. є те, що палять 25–30 % жінок дітород. віку (20–39 р.). За різними даними, цією шкідливою звичкою уражені від 50 до 74 % юнаків та дівчат віком 17–18 р.

Мед. і соц. проблемою є розповсюдження наркоманії. Перша спроба вживання наркотиків для більшості відбувається ще в підлітк. віці до досягнення 19 р. Рівень захворюваності серед молоді на наркоманію залишається високим – 2,5 випадки на 10 тис. підлітків, хоча захворюваність підлітків на наркологічні розлади за 5 р. дещо зменшилася. Встановлено, що серед осіб до 20 р. майже кожен третій хоча б один раз вживав наркогенні речовини. За даними статистич. дослідж., в Україні перше місце за вживаністю посідають наркотичні засоби, що виготовляють кустар. методами з різних сортів олій., дикого і декоратив. маку. Це так звана «чорна ширка», яку вживають 70–80 % наркоманів. На другому місці – кустарні препарати з різних сортів коноплі (гашиш, анаша, марихуана), на третьому – такі фармакол. препарати, як морфін, кодеїн, кофеїн, барбітурати, промедол, а також «біла ширка» – наркотичні речовини, що виробляють кустарно з мед. препаратів. Остан. часом серед наркоманів України все більше поширюється вживання героїну, амфетамінів, кокаїну, ЛСД, триметилфентонілу, екстазі, опіо­їдів, бензодіазепінів, циклодолу, трамадолу та ін. Наркогенна дія деяких з них (напр., триметилфентонілу) в 50 разів перевищує активність морфіну. 73 % наркозалежних мали практику вживання неін’єкцій. наркотиків та 59 % – ін’єкційних. Серед. вік ініціації вживання наркотич. речовин – 26 р. Станом на 2018, в Україні під наглядом перебувало 694,9 тис. осіб із розладами психіки та поведінки через уживання психоактив. речовин (диспансерна і профілакт. групи нагляду) або 1631,6 на 100 тис. насел., з них понад 50 % – молодь віком від 15 до 35 р. У структурі захворюваності на такі розлади у 2017 чоловіки складали 16,7, жінки – 1,9 на 100 тис. відповід. насел. Поширеність розладів через вживання психоактив. речовин становила 532,4 осіб або 1250,0 на 100 тис. насел. (диспансерна група), 381,6 на 100 тис. насел. (профілакт. група). При цьому слід враховувати, що, на думку спеціалістів, реально на обліку перебуває лише 10–20 % осіб, які вживають наркотичні речовини. За прогнозами, їх кількість неухильно зростатиме за рахунок тих, хто вживає психоактивні речовини, тоді як кількість хворих практично не зменшиться через низьку ефективність традицій. методів лікування (за статистикою, від наркоманії виліковують лише 5–8 % хворих). Природно, що така кількість молоді з розладами психіки та поведінки має значні мед., соц., морал. і екон. наслідки для сусп-ва. Ці хвороби найчастіше мають хроніч. характер перебігу й потребують знач. зусиль як органів охорони здоров’я, так і багатьох держ. структур для врегулювання життєвих проблем цієї категорії людей, зокрема їх працевлаштування.

Концепція нац. програми зі збереження репродукт. здоров’я ґрунтується на гуманістич. принципі, що проголошує самоцінність кожної особистості. Сексуал. поведінка людини визначається не лише гормонал. чинниками, а й процесами виховання, емоц. і псих. станами тощо. Недотримання здорового способу життя у молодіж. середовищі негативно впливає на репродукт. здоров’я. Як наслідок – проблеми демогр. розвитку та кризових проявів у функціонуванні ін-ту сім’ї. Частота пологів у закладах охорони здоров’я, підпорядков. МОЗ України, за останні 6 р. мала тенденцію до зниження: у дівчат-підлітків 15–17 р. – 10,03 та 8,61, у жінок 18–34 р. – 73,5 і 65,7, у жінок 35 р. і старших – 9,14 та 8,6 на 1 тис. жін. насел. Поширюються дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки, що створює додаткові ризики розповсюдження соціально небезпеч. інфекц. хвороб, збільшується кількість запал. захворювань репродуктив. системи, що має найбільш несприятливі наслідки, якщо особа захворіла в підлітк. віці. 2017 в Україні поширеність сальпінгітів, оофоритів у середньому дорівнювала 131,5 на 10 тис. дівчат 15–17 р. Серед молоді все частіше зустрічаються інфекції, що передаються статевим шляхом. 2017 захворюваність на сифіліс становила 4,03 на 100 тис. дівчат 15–17 р., хламідіоз – 13,9, трихомоніаз – 80,06, гонокок. інфекцію – 6,23. Тривож. залишається також ситуація щодо вагітності та її наслідків у підлітків. Частота абортів серед дівчат 15–17 р. за останні 5 р. зменшилася в 3,1 раза, але залишається на високому рівні порівняно з розвиненими країнами. За опубліков. даними, у віці до 12 р. статеві стосунки почали 2,2 % юнаків і 0,5 % дівчат, у віці 12–14 р. – 20,9 % і 6,2 % відповідно, у віці 15–18 р. – 70,9 % і 70,5 %. Гостра проблема раннього початку статевого життя серед підлітків виявляється й у тому, що майже в кожній школі трапляються випадки підлітк. вагітності, яка переважно закінчується абортом. 22,5 % школярів віком від 14 до 17 р. вважають, що початок статевого життя в 13–15 р. є цілком нормал. явищем. 25 % респондентів не вбачають в цьому нічого поганого. Лише 25 % опитаних вважають початок статевого життя в 13–15 р. явищем, що негативно впливає на здоров’я. За даними соціол. дослідж., майже 10 % усіх вікових груп опитаної молоді має протягом року від 3-х до 5-ти партнерів, 2–3 % – 6–10 партнерів. Нині перший статевий контакт відбувається у більш молодому віці та раніше розпочинається регулярне статеве життя. Якщо серед 25–28-річ. тільки 6 % у перший статевий контакт вступили у віці до 16 р., то серед вікової групи 21–24 р. таких 11 %, серед 18–20-річ. – 16 %, а наймолодшої молодіж. групи 15–17 р. – 21 %. І це притому, що недостатньо використовуються засоби індивідуал. захисту. Високий відсоток юнаків і дівчат, за даними мед. обстежень, мають низький рівень репродукт. здоров’я, тобто для багатьох складно або й узагалі неможливо зачати, виносити й народити дитину. З’ясо­вано, що найбільшу частку серед чоловіків, що страждають на безпліддя, складають особи у віці від 18 до 25 р. Гол. причина цього – шкідливі звички, зокрема алкоголізм (особливо пивний). Жін. безпліддя становить 80 % шлюб. безпліддя, переважна причина його – ендокринні розлади. Осн. частка припадає на жінок у віці від 25 до 30 р. Вивчаючи особливості сексуал. поведінки сучас. молоді, науковці відзначають зниження серед. віку початку статевого життя. Наявність сексуал. досвіду в групі віком 14–17 р., за різними даними, визнають 25–48 % респондентів, при цьому майже половина з них – до 16 р. Досвід випадкових статевих контактів зареєстровано серед 35–40 % опитаних, приблизно 60 % вважають своє статеве життя регулярним, біля 50 % відзначають часту зміну сексуал. партнерів. В Україні аборт залишається одним із методів регулювання народжуваності й за своїми наслідками є осн. чинником розладу репродукт. здоров’я. 2000 кількість абортів складала 434 тис. (34,1 на 1 тис. жінок, 113 – на 100 пологів), до 2017 зафіксовано суттєве зниження – 95 тис. (9,4 на 1 тис. жінок, 27 – на 100 пологів), але цей показник залишається набагато вищим, ніж у розвинених країнах. Відтворення насел., закладення основ формування труд. потенціалу повинне перебувати під постій. конт­ролем сусп-ва. Від 2010 смертність жінок від причин, пов’язаних із вагітністю, пологами та ускладненнями післяполог. періоду зменшилася в 3,4 раза, але цей показник залишається високим серед країн Європи і 2017 склав 10,7 випадків на 100 тис. живонароджень, в основному за рахунок материн. смертності (9,1).

Викликає занепокоєння статистика захворюваності на деякі інфекц. хвороби, що мають соціально обумовл. характер, – туберкульоз, ВІЛ/СНІД та венеричні захворювання. В Україні 1965–90 захворюваність на всі клін. форми туберкульозу зменшилася в 3,6 раза, смертність – у 3,3 (тоді як 1990–95 збільшилася на 30 %). У 2012–18 туберкульоз підлітків (15–17 р.) мав тенденцію до зниження на 18,4 % – від 23,3 до 19,0 на 100 тис. осіб, на вікову групу 25–44 р. припадає 50,13 % хворих. Аналіз поширеності професій. туберкульозу свідчить, що найчастіше цю хворобу реєструють серед осіб працездат. віку (90 %), з них найбільше – у віці 25–34 р. (32 %), а в 10 % випадків – навіть у віці 20–25 р. Ці показники свідчать про високу соц. значимість захворюваності на туберкульоз та екон. збитковість для держави. Гострою залишається проблема поширення серед молоді ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Від 1987 в Україні офіційно зареєстровано 330 485 нових випадків ВІЛ-інфекції, від СНІДу померло 47 646 осіб. Найбільш уражені ВІЛ-інфекцією Дніпроп., Одес., Донец., Київ., Микол. обл. та Київ. Кількість ВІЛ-інфікованих, які перебували на обліку в мед. закладах, на кінець 2018 склала 141,6 тис. осіб (335,4 на 100 тис. насел.), хворих на СНІД – 43,9 тис. осіб (103,9 на 100 тис. насел.). Ситуація в Україні щодо цієї патології найгірша в Європі. Це знижує труд. потенціал, погіршує репродукт. здоров’я насел., є тягарем для системи охорони здоров’я, завдає знач. шкоди економіці держа­ви й психіч. стану людини у зв’яз­­ку з певною стигмацією сусп-ва ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД. Самолікування, наявність приват. клінік, відсутність сан­епідемнагляду призводить до некерованості процесу обліку, реєстрації, проведення запобіж. заходів щодо поширення цього виду патології. Тому статистика не зав­жди відповідає реал. рівню поширення цих хвороб і, як правило, подає становище в молодіж. середовищі в дещо прикрашеному вигляді. В Україні 9 із 10 хворих на гонорею не звертаються за допомогою до шкірно-венерол. диспансерів. Незважаючи на те, що спостерігається зниження показників захворюваності на сифіліс і гонорею серед підлітків 15–17 р., абсолют. їх показник залишається надто високим. За даними МОЗ України, 2018 з уперше в житті встановленим діагнозом венерич. захворювання сифілісу, гонокок. інфекції, хламідіозу, трихомоніазу, урогенітал. мікоплазмозу захворюваність складає 177,8 тис. випадків (95,4 на 100 тис. осіб відповід. віку).

За статистикою, кожен п’ятий громадянин України – неповнофункціон. особа, яка має обмеження життєдіяльності з різних причин, перш за все через хвороби. Станом на 2018 бл. 2,5 млн осіб офіційно визнані інвалідами. Кількість первинно визнаних інвалідами за віком (до 39 р. включно) через псих. розлади – 62,9 %. Травми опорно-рухового апарату – одна з осн. причин первин. виходу на інвалідність серед молодих осіб (16–29 р.), здебільшого юнаків. Кожен третій, кому встановлюється інвалідність внаслідок таких травм, – віком до 30 р. Частота первин. інвалідності в юнаків (16–19 р.) утричі вища, ніж у дівчат, і становить 35,4 і 12,0 на 100 тис. осіб. У молодому працездат. віці (20–29 р.) рівень первин. інвалідності внаслідок травм вищий і становить 44,9 – у чоловіків і 12,6 – у жінок. Травми, що спричинили інвалідність у цьому віці, у більшості випадків побутові. Також додаються травми в результаті військ. дій на Сході України.

Таким чином, структура захворюваності молоді має свої особливості й визначається специфікою життєдіяльності людини у віці 15–35 р. У цей період завершується формування організму, становлення репродукт. функції. Саме в цьому віці здебільшого відтворюються нові покоління. Для молодіж. середовища, більш ніж для ін. категорій насел., характерні захворювання, переважно пов’язані із способом життя (венеричні, СНІД, наркоманія, токсикоманія, куріння, вживання алкоголю, гіподинамія тощо).

Літ.: Вакуленко О., Жаліло Л., Комарова Н. та ін. Стан здоров’я дітей і молоді України // Актуал. питання гігієни та екол. безпеки України на рубежі століть: Зб. тез доп. наук.-практ. конф., присвяч. пам’яті О. Марзеєва. К., 1999. Вип. 2; Жилка Н., Іркіна Т., Стешенко В. Стан репродуктивного здоров’я в Україні (медико-демографічний огляд). К., 2014; Репродуктивне здоров’я українських жінок – 2014. Попередній звіт. К., 2015; Загоруйко Н. В., Ящук Л. Б. Оцінка репродуктивного здоров’я серед різних вікових груп населення Черкаської області // Укр. журн. медицини, біології та спорту. 2016. № 1; Щорічна доповідь про стан здоров’я населення, санітарно-епідемічну ситуацію та результати діяльності системи охорони здоров’я України. 2016 рік. К., 2017; Національний звіт за 2017 рік щодо наркотичної ситуації в Україні (за даними 2016 року). Поглиблений огляд наркоситуації в Україні. К., 2017; Шукатка О. В. Аналіз існуючого стану здоров’я та проблеми здо­ров’язбереження студентів // Web of Scholar: multidisciplinary scientific j. 2017. Issue 9 (18), vol. 2.

Статтю оновлено: 2019