Морська нейстонологія | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морська нейстонологія


Морська нейстонологія

МОРСЬКА́ НЕЙСТОНОЛО́ГІЯ – галузь гідробіології; наука про життя на межі моря та атмосфери. Мор. нейстон (від давньогрец. neusto/v – плаваючий) – життєва форма гідробіонтів, до якої належать мікроорганізми, рослини й тварини, що населяють поверхню (верх. шар – 0–5 см) морів та океанів. Із мор. нейстоном пов’я­зані організми, що використовують його як їжу. Це стосується тварин, які перебувають у водному та повітр. середовищах (див. Рис.). Організмам нейстону (ней­стонтам) притаманні особливі морфол. ознаки та поведінка, необхідні для життя в специфіч. екол. умовах гранич. (контур.) біотопу вода–атмосфера. Існувала думка, що мор. організми не можуть виживати в поверхн. шарі, оскільки в разі випадання атмосфер. опадів різко змінюється солоність води, руйнів. дій завдають хвилі, негативно впливає ультрафіолет. випромінювання. Однак її спростувало відкриття 1958 мор. нейстону (через понад 40 р. після відкриття швед. ученим Е. Науманном прісновод. нейстону) співроб. Одес. біол. станції (нині Ін-т мор. біології НАНУ) Ю. Зайцевим. Осн. положення сформульовано в його монографії «Морская нейстонология» (К., 1970; 1971 перекладено англ. мовою та опубл. у США, Ізраїлі). У складі мор. нейстону, що за площею є найбільшим біо­ценозом планети, переважають безхребетні тварини та риби на ранніх стадіях розвитку з пелагіалі та бенталі, тому він відіграє провідну роль у відтворенні біотич. ресурсів моря. Унаслідок найвищих рівнів концентрації багатьох токсич. і небезпеч. для живих істот (особливо для ікри та личинок), речовин, утвор. екологічно крит. зону, від якої залежить майже вся екосистема моря. Встановлено, що організми ней­стону завдяки великій чисельності й рухомості істотно впливають на масоенергообмін між гідросферою та атмосферою, а також на формування погоди й клімату.

Ідеї М. н. отримали широкий позитив. резонанс у зарубіж. наук. літ-рі. Нейстон виявлений у багатьох морях і океанах, причому деякі автори, визнаючи пріоритет Ю. Зайцева, назвали його «нейстон (гіпонейстон) Зайцева». 1980 на запрошення уряд. орг-ції Японії «Т-во сприяння розвитку науки» він прочитав курс лекцій «М. н.» у Міжнар. ун-ті Симідзу, виступив з огляд. лекціями на цю тему перед студентами ун-тів у Токіо, Хакодате, Сендай, Цукуба і Наґоя; очолив 1-у япон. експедицію з вивчення нейстону в затоці Суруґа. 1994 у США Ю. Зайцев виголосив вступну доповідь «Нейстон морів і океанів» під час обговорення проблем глобал. змін клімату Об’єднаної групи експертів з наук. аспектів охорони моря ООН, де в центрі дискусії були поверхн. мікрошар океану й нейстон.

Літ.: Зайцев Ю. П. О необходимости некоторых изменений в методике сбора ихтиопланктона // Тезисы докл. на науч. сессии Ученого совета Ин-та гидробиологии АН УССР на Одес. биол. станции. О., 1958; Yu. Zaitsev, V. Ma­maev. Marine biological diversity in the Black Sea. A study of change and de­cline. New York, 1997; Зайцев Ю. П. О кон­турной структуре гидросферы // ГБЖ. 2015. Т. 51, № 1.

Статтю оновлено: 2019