Морозов Леонід Олександрович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозов Леонід Олександрович


Морозов Леонід  Олександрович

МОРО́ЗОВ Леонід Олександрович (07. 01. 1946, Київ) – живописець. Чл. НСХУ (1994). Закін. Укр. полігр. ін-т у Львові (1980; викл. Е. Мисько, Я. Чайка). Відтоді працював на Київ. худож. комбінаті; 1982–2007 – викл. каф. рисунка і живопису Київ. ін-ту декор.-приклад. мист-ва і дизайну. Учасник міських, всеукр., міжнар. худож. виставок і пленерів від 1980-х рр. Персон. – у Києві (1989, 2011, 2013, 2016). Створює композиційно вивірені пейзажі, психол. портрети, натюрморти у реаліст. стилі. Полотна М. відзначаються різноманіт. сюжет. концепцією, глибиною змісту, яскравістю почуттів. Осн. тематика – краса рідної природи, історія України.

Тв.: «Старе місто. Риґа» (1966), «Лист зі шпиталю» (1973), «Сільський натюрморт» (1980), «Старий майстер» (1983), «Весна на острові Жуків» (1985), «У шпиталі» (1986), «Т. Шевченко» (1989; 2003; 2017), «На верховині», «Карпати. Криворівня» (обидва – 1990), «Осінній натюрморт» (1991), «Старі млини в житі» (1994), «Лаврський мотив» (1999), «Старі млини», «Митрополит Андрей Шептицький», «Вони захищали Батьківщину», «Різдвяний натюрморт», «Пиво і раки. Улюблена страва» (усі – 2000), «Сулимівські соняхи», «Східний натюрморт» (обидва – 2001), «Сулимівські соняхи» (2003), «Ніколи не вмре наш народ, ніколи не згине країна», «Старий знайомий», «Натюрморт із кавуном» (усі – 2004), «Натюрморт із півоніями», «Благовіст» (обидва – 2009), «Весна на Печерську» (2010), «Труханів острів», «Золоті ворота в Києві», «Єрусалим – святе місто», «Стіна плачу» (усі – 2011), «Ранок над Сеною», «Мости Парижа» (обидва – 2013), «Ампутація ілюзій» (2014), «Каїн 21 століття» (2015), «Усамітнення» (2018); серії – «Старий Київ» (1978), «Рідна Україна» (1981–2011).

Статтю оновлено: 2019