Морозова Людмила Миколаївна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозова Людмила Миколаївна


Морозова Людмила  Миколаївна

МОРО́ЗОВА Людмила Миколаївна (06. 07. 1907, Київ – 01. 03. 1997, м. Гантер, шт. Нью-Йорк, США, похов. у Києві) – живописець. Чл. Об’єдн. мистців-українців Америки (1951). Мист-ву навч. приватно в А. Крюгер-Прахової, закін. Київ. худож. ін-т (1933; викл. К. Єлева, М. Козик, Ф. Кричевський, Ю. Михайлів). За виступи на захист нац. святинь (зокрема Михайлів. Золотоверхого собору у Києві), протест проти вивезення до Мос­кви пам’яток укр. сакрал. і світсько­го мист-ва, за власні твори на реліг. тематику М. відраховували з ін-ту, але завдяки втручанню професури поновлювали. Перебувала під наглядом органів НКВС. Брала участь в археол. експедиціях на Пд. України під кер-вом М. Макаренка, 1934 – комісії мистецтвознавців з демонтажу мозаїк і фресок та виготовлення факсиміле Михайлів. Золотоверхого монастиря, 1936 – у наук. експедиції (кер. І. Моргилевський) у країну Сванів на Кавказі. 1939 виконала кілька робіт з нагоди 125-ї річниці від дня народж. Т. Шевченка. 1943 виїхала до Львова. Від 1944 – у Німеччині, перебувала у таборах для переміщ. осіб. Від 1951 – у США, де від 1952 керувала мист. студією. 1964–65 і 1976–77 подорожувала Грецією. Одна із засн. Фонду відбудови Михайлів. Золотоверхого собору в Києві. Створювала зображення храмів, майстерні психол. портрети, лірично-настроєві краєвиди, барвисті натюрморти в імпресіоніст. та постімпресіоніст. манерах. Від 1935 – учасниця худож. виставок в Україні, США, Канаді, країнах Європи. Персон. – у Нью-Йорку (1956, 1964–65, 1968), Філадельфії (1977, 1990), Чикаґо (1978), Києві (1995). Окремі роботи зберігаються в НХМ (Київ), Музеї історії міста Києва, Полтав. ХМ, музеях Німеччини.

Тв.: «Дніпро біля Києва», «Св. Софія в Києві», «Україна», «Пейзаж із джерелом», «Полтавський краєвид», «Андріївська церква в Києві», «Сутінки над Пслом», «Зруйнований Київ», «Останні півонії», «Букет», «Дівчина за фортепіано», «Лютий у горах» (усі – 1945–51), «Село Мерцдорф», «Обернбурґ» (обидва – 1947), «Дівчина», «Горнятко з чаєм» (обидва – 1948), «Автопортрет», «Навесні», «Краєвид у Греції» (усі – 1950–70-і рр.), «Флокси» (поч. 1960-х рр.), «Польові квіти» (поч. 1970-х рр.), «Осінь», «Яблука» (обидва – 1970-і рр.), «Човни на заході сонця» (1980-і рр.), «Квіти» (1984), «Ретімнон» (1988).

Літ.: Каталог виставки творів Л. Морозової в Українському культурному центрі в Детройті. Воррен; Мічиґан, 1983; Щербак В. Її доля – драматична: До 90-річчя від дня народж. Л. Морозової // Укр. АМ. К., 1997. Вип. 4; Ґавур І. Людмила Морозова – мистець і прекрасна людина // Свобода. 1997. 15, 16 лип.; Блюміна І. Людмила Морозова: повернення в Україну // Мист-во укр. діаспори: Повернуті імена. К., 1998. Вип. 1; Людмила Морозова: Альбом. К.; Л., 2003; Усе життя хотіла бути з нами // ОМ. 2003. № 4; Федорук О. Мистецький гарт Людмили Морозової // Українки в історії. К., 2006.

Статтю оновлено: 2019