Морозова Ніна Олександрівна | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозова Ніна Олександрівна


Морозова Ніна  Олександрівна

МОРО́ЗОВА Ніна Олександрівна (19. 05. 1945, Київ) – живописець. Дружина Юрія, мати Ольги Морозових. Закін. Київ. худож.-пром. технікум (1971; викл. Ю. Луцкевич). Працювала у Києві: 1971–81 – художник-постановник Держ. ком-ту по телебаченню і радіомовленню; на твор. роботі; 1987–88 – художник вид-ва «Мистецтво». Учасниця міських мист. виставок від 1970-х рр. Персон. – у Києві (2002). Писала ікони, зокрема для Свято-Макаріїв. церкви у Києві, Михайлів. церков у смт Козелець (Черніг. обл.) та Миколаївка (Одес. обл.; усі – кін. 1990-х – поч. 2000-х рр.). Деякі полотна зберігаються у Нац. музеї «Софія Київська», ХМ м. Дурдівач (Хорватія).

Тв.: «Коли прокидається місто» (1994), «Тиша», «Автопортрет» (обидва – 1995), «Зустріч» (1996), «Дари» (1997), «Дочка» (1998), цикл «Чорногорія» (2007), «Шевченківський край» (2013), «До миру» (2017), «Різдвяна мелодія» (2018).

Літ.: Сом М. З роси, краси й сонця // Київ. вісн. 2002, 28 листоп.; Його ж. Нектар для душі // ГУ. 2002, 26 груд.

Статтю оновлено: 2019