Мостиська

МОСТИ́СЬКА — місто ра­йон­ного значе­н­ня Львівської області. Має статус істор. насел. місця. 2016 з Мостис. міської, Арламівськоволян., Берегів. (під­порядк. села Заріч­чя, Королин, Пісок), Годинів., Крисовиц. (Нагірне, Чишки), Липників. (Добощівка, Стрілецьке), Під­лісків. (Вишенька), Пнікут. (Буховичі), Радениц. (Хатки, Чижевичі), Стоянців. (Мистичі, Сан­ники) та Твіржан. (Вуйковичі, Завадів, Слабаш, Хоросниця) сільс. рад утвор. Мостис. міську обʼ­єд­нану територіал. громаду (232,45 км², 21 699 осіб: українців — 70 %, поляків — 30 %). М. знаходяться на р. Січна, побл. місця її впаді­н­ня у Вишню (притока Сану, бас. Вісли), за 65 км від обл. центру та 15 км від між­нар. пункту пере­ходу в с. Шегині Мостис. р-ну на укр.-польс. кордоні. Також протікає мала р. Зелена Кривуля. Площа 12,8 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 9150 осіб (складає 116,7 % до 1989); станом на 1 січня 2018 — 9378 осіб. Через місто проходять автомобіл. шлях і залізниця, що пере­тинають тер. Мостищини, зʼ­єд­нують Україну з Польщею та країнами Зх. Європи. Істор. місцевості (раніше були окремими селами): Закості­л­ля, Рідковичі, Рудники, Сулківщина. Здавна на Мостищині паралельно роз­вивалися укр. і польс. культури, що взаємо­­збагачувалися. Нині функціонує Товариство польс. культури. Побл. М. досліджено 2 двошар. поселе­н­ня (пшевор. культура, давньорус. час). На думку дослідників, назва походить від слова «мости» (нині є з 4-х сторін міста). Вперше згадується як Мостищі у Галиц.-Волин. літописі під 1244, коли тут військо князя Данила Галицького здобуло пере­могу в бою з дружин­никами черніг. князя Ро­стислава Михайловича. Від кін. 1380-х рр. — під владою польс. магнатів. У тогочас. писем. джерелах згадується під на­звою Мостич. У середні віки було знач. торг. і ремісн. центром на зх.-укр. землях. 1404 на­дано Маґдебур. право. У цей період М. вже мали ратушу, ринк. площу, оборон­ні мури та вали, залишки яких донині збереглися у пн.-сх. частині. У 15–17 ст. багато разів руйнували турец., татар., волос. і швед. війська. 1648 мостис. замок здобули козац. війська Б. Хмельницького. У 17 ст. в місті було 16 цехів, зокрема й кравец., ткац., шевський, бляхар., ковал., столяр., різниц., кушнір., пекарський. Після 1-го поділу Польщі 1772 — у складі Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У цьому році було 387 будинків, проживали понад 2,6 тис. осіб. Від 1786 М. належали графові І. Цетнеру. 1792 від­крито однокласну школу. У 2-й пол. 18 ст. в Австрії та за її межі цінували тонке льняне полотно, що виготовляли мостис. майстри. 1861 прокладено залізницю. 1867–1940 — повіт. центр. У 1880-х рр. працювали цегел. і бровар. заводи, 2 млини, проводи­ли 4 ярмарки на рік. Від кін. 19 — поч. 20 ст. до 1939 функціонували кредитна спілка «Нар. дім у М.», осередки т-в «Просвіта», «Сільс. господар» та ін. укр. т-в. Під час 1-ї світової вій­ни М. пере­бували у зоні актив. бо­йових дій. Від листопада 1918 до травня 1919 — у складі Пере­мишл. військ. округи Львів. військ. обл. ЗУНР; 1920–39 — Львів. воєводства Польщі. У між­воєн­ні роки у М. мешкали бл. 4,5 тис. осіб. 1934 у Мостис. пов. 75 сільс. ґмін обʼєд­нали у 7 (Гус­сакув, 12 поселень; Дідятиче, 10; Мальнув, 6; Мосьціска, 16; Пнікут, 11; Сондова Вішня, 9; Твєрдза, 11). Його пл. становила 755 км², 1939 проживали 59 925 українців греко-катол. віри, 6385 українців-католиків, 24 470 поляків, 5440 євреїв та ін. У серед. вересня 1939 у М. уві­йшли нім. війська, однак за наказом керівництва згодом від­ступили, дотримуючись рад.-нім. домовленостей від­повід­но до Пакту Молотова–Ріб­бентропа. Водночас М. взяли під конт­роль рад. війська. 1939–59 — місто Дрогоб., від 1959 — Львів. обл. 1940–62 та від 1967 — райцентр. Від 24 червня 1941 до 25 липня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Жит. за­знали сталін. ре­пресій, багатьох убили нацисти. До серед. 1950-х рр. здійснювало збройну боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1957 створ. радгосп, що від 1960 спеціалізувався на вирощуван­ні лікар. рослин. Нині працюють під­приємства: «Мрія» (виготовляє цеглу), «Рундіст» (ювелірні вироби), «Електрол» (вироби з деревини), хлібокомбінат. У М. — 4 заг.-осв. школи, ДЮСШ, муз. школа; «Мостищина» Історико-крає­знавчий музей, рай. Нар. дім, рай. б-ки для дорослих і дітей; рай. лікарня. Виходить рай. г. «Наш край». За межами міста здобули популярність театр «Ми» та хор «Воля». Є парк на вул. Т. Шевченка, сквери Б. Хмельницького та Т. Шевченка. Зберігся палац Страхоцьких (1-а пол. 19 ст.). Реліг. громади: УГКЦ (церква Вознесі­н­ня Господнього, 1722–25; церква св. Юрія, 1991; церква священомученика Миколая Чернецького, 2008; церква Зісла­н­ня Святого Духа, 2017), УПЦ КП (церква Покрови Пресвятої Богородиці, 1636), УАПЦ (церква Вознесі­н­ня Господнього, 2008), РКЦ (санкт­уарій Матері Божої Неу­стан­ної Допомоги, 16–19 ст.; костел св. Івана Хрестителя, 1604; костел св. архангела Михаїла, 1898–1900), християн. церкви повного Євангелія «Джерело життя», християн віри євангельської. Памʼятка історії місц. значе­н­ня — кладовище рад. воїнів, які загинули під час 2-ї світової вій­ни (похов. Герой Радянського Союзу О. Торопов). Встановлено памʼятни­ки Б. Хмельницькому (1954), Т. Шевченку (1994), Івану-Павлу ІІ, С. Бандері (2003). У 2015 на вул. М. Грушевського освячено площу Героїв Небес. сотні, а 2016 на ній від­крито памʼятний знак борцям за волю України. Серед видат. уродженців — монах-домініканець, письмен­ник-мораліст 16–17 ст. Миколай; польс. економіст 17 ст. Я. Тоболька, фізик В. Дейбук, винахідник у галузі кіно­з­йомки, телебаче­н­ня та фото­графії Я. Ще­паник, лікарі І. Дачишин, О. Лебедович; громад. діячі брати Олек­сандр і Роман Куцілі, Ф. Рабій; церк. діяч РКЦ Е. Кава. Із М. повʼя­зані життя та діяльність фа­хівця в галузі механіки Т. Фідлера та церк. і громад.-політ. діяча Л. Куницького.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю