Мостове | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мостове


Мостове

МОСТОВЕ́ – село Доманівського району Миколаївської області. 2016 з Мостів. (підпорядк. села Веселе, Дворянка, Миколаївка, Першотравнівка, Червона Поляна, Чернігівка, Шевченко), Сухобалків. (Іванівка, Ізбашівка, Лідіївка), Олександрів. (Грибоносове, Івано-Федорівка) сільс. рад утвор. Мостів. об’єднану територіал. громаду (пл. 334,1 км2, 3688 осіб). М. знаходиться на р. Чичиклія (притока Південного Бугу), за 105 км від обл. центру, 25 км від райцентру та 13 км від залізнич. ст. Колосівка. Пл. 3,94 км2. За переписом насел. 2001, проживали 2008 осіб; станом на 2016 – 1995 осіб; переважно українці. У М. виявлено поселення та курган. могильник доби пізньої брон­зи, розкопано поховання скіфів і кочівників 11–12 ст. 1792 надвір. радник Ф. Паскевич на лівому березі Чичиклії, у місцевості Ляхова Могила, оселив части­ну своїх кріпаків, унаслідок чого виникло поселення, що одержало офіц. назву Привільне. 1808 воно перейм. на М. (поблизу був міст через річку). Водночас до кін. 19 ст. вживали й паралел. назву – Ляхове. Здавна, зокрема й до рос.-турец. вій­ни 1787–92, тут проходив торг. шлях до Чорного моря, яким проїжджали також чумаки. До 1828 – у складі Ольвіопол., 1828–34 – Тираспол., 1834–1920 – Ананьїв., 1920–22 – Вознесен. пов.; 1802–1920 – Херсон., 1920–25 – Одес. губ. 1794 було 65 дворів. Від кін. 18 ст. – у власності поміщиці В. Мілашевич, від поч. 19 ст. – надвір. радника І. Боровського. Через кілька років М. відійшло до рос. дворян. родини угор. походження Ерделі. Від 1827 – м-ко; від 1834 – волос. центр. Тоді ж почала формуватися значна євр. громада. Поступово М. перетворилося на один із найбільших ринків найму с.-г. робітників на Пд. України. 1876 відкрито земську, 1898 – церк.-парафіял. школи. 1882 почали засаджувати Мостівський парк (нині пам’ятка садово-парк. мист-ва заг.-держ. значення). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У 1920-х рр. виникали антибільшов. повстання. Відтоді – село. 1923–30 – у складі Первомай. округи; 1932–54 – Одес., від 1954 – Микол. обл.; 1923–26 – Кантакузин., 1959–63 – Веселинів., 1926–35 та від 1963 – Доманів. р-нів. 1935–59 – райцентр. У М. видавали рай. г. «Колгоспна правда». 1928 засн. Мостів. відділ. Шевченків. МТС, реорганізоване через рік у Мостів. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. У передвоєнні роки проживали 2,8 тис. осіб. Від 5 серпня 1941 до 30 березня 1944 – під нім.-румун. окупацією. На фронтах 2-ї світ. вій­ни загинули понад 150 жит. села. Нині працюють с.-г. підпр-ва ім. Б. Хмельницького та «Україна» і низка фермер. госп-в. У М. – навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Пам’ятки арх-ри місц. значення: церква Миколая Чудотворця (1812; діє громада УПЦ МП), садиба Ерделі (1900). Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули під час 2-ї світ. вій­ни, пам’ят. знак захисникам соборності України. Серед видат. уродженців – лікарі А. Любенко (акад. НАМНУ) та А. Мокієнко.

Літ.: Мінченко А. Ф. Село Мостове в подіях і особах (погляд з середини). 2008; Калиновський В. М., Чабанов В. О. Навіяне Мостовим: історичні розвідки та літературні сугестії. 2010 (обидві – Миколаїв).

Статтю оновлено: 2019