Мостове

МОСТОВЕ́ — село Доманівського ра­йону Миколаївської області. 2016 з Мостів. (під­порядк. села Веселе, Дворянка, Миколаївка, Першотравнівка, Червона Поляна, Чернігівка, Шевченко), Сухобалків. (Іванівка, Ізбашівка, Лідіївка), Олександрів. (Грибоносове, Івано-Федорівка) сільс. рад утвор. Мостів. обʼ­єд­нану територіал. громаду (пл. 334,1 км², 3688 осіб). М. знаходиться на р. Чичиклія (притока Пів­ден­ного Бугу), за 105 км від обл. центру, 25 км від райцентру та 13 км від залізнич. ст. Колосівка. Площа 3,94 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2008 осіб; станом на 2016 — 1995 осіб; пере­важно українці. У М. виявлено поселе­н­ня та курган. могильник доби пізньої брон­зи, роз­копано похова­н­ня скіфів і кочівників 11–12 ст. 1792 на­двір. радник Ф. Паскевич на лівому березі Чичиклії, у місцевості Ляхова Могила, оселив части­ну своїх кріпаків, унаслідок чого виникло поселе­н­ня, що одержало офіц. назву Привільне. 1808 воно перейм. на М. (по­близу був міст через річку). Водночас до кін. 19 ст. вживали й паралел. назву — Ляхове. Здавна, зокрема й до рос.-турец. вій­ни 1787–92, тут проходив торг. шлях до Чорного моря, яким про­їжджали також чумаки. До 1828 — у складі Ольвіопол., 1828–34 — Тираспол., 1834–1920 — Ананьїв., 1920–22 — Вознесен. пов.; 1802–1920 — Херсон., 1920–25 — Одес. губ. 1794 було 65 дворів. Від кін. 18 ст. — у власності поміщиці В. Мілашевич, від поч. 19 ст. — на­двір. радника І. Боровського. Через кілька років М. ві­ді­йшло до рос. дворян. родини угор. походже­н­ня Ерделі. Від 1827 — містечко; від 1834 — волос. центр. Тоді ж почала формуватися значна євр. громада. По­ступово М. пере­творилося на один із найбільших ринків найму с.-г. робітників на Пд. України. 1876 від­крито земську, 1898 — церк.-парафіял. школи. 1882 почали засаджувати Мостівський парк (нині памʼятка садово-парк. мистецтва заг.-держ. значе­н­ня). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У 1920-х рр. виникали антибільшов. пов­ста­н­ня. Від­тоді — село. 1923–30 — у складі Первомай. округи; 1932–54 — Одес., від 1954 — Микол. обл.; 1923–26 — Кантакузин., 1959–63 — Веселинів., 1926–35 та від 1963 — Доманів. р-нів. 1935–59 — райцентр. У М. видавали рай. г. «Колгоспна правда». 1928 засн. Мостів. від­діл. Шевченків. МТС, реорганізоване через рік у Мостів. МТС. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. У пере­двоєн­ні роки проживали 2,8 тис. осіб. Від 5 серпня 1941 до 30 березня 1944 — під нім.-румун. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули понад 150 жит. села. Нині працюють с.-г. під­приємства ім. Б. Хмельницького та «Україна» і низка фермер. госп-в. У М. — навч.-вихов. комплекс «заг.-осв. школа-дитсадок»; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Памʼятки архітектури місц. значе­н­ня: церква Миколая Чудотворця (1812; діє громада УПЦ МП), садиба Ерделі (1900). Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, памʼятний знак захисникам соборності України. Серед видат. уродженців — лікарі А. Любенко (академік НАМНУ) та А. Мокієнко.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю