Мотика Ярослав Миколайович
Визначення і загальна характеристика
МОТИ́КА Ярослав Миколайович (10. 01. 1945, с. Староміщина Підволочис. р-ну Терноп. обл. — 01. 03. 2025, Львів) — майстер художньої кераміки. Чоловік Ярослави, батько Мар’яни Мотик. Державна премія України ім. Т. Шевченка (1972), премія ім. В. Стуса (1998). Золота медаль ім. М. Грекова (1974). Член НСХУ (1966). Закін. Львів. інститут прикладного та декоративного мистецтва (1966; викл. Д. Крвавич, Ю. Лащук). На творчій роботі. Учасник мистецьких виставок від 1960-х рр. Персон. — у Львові (1986, 1988). Основні галузі — художня кераміка, монум. скульптура. Роботи М. виконані в жанрах скульптур. композиції, скульптур. портрета, у галузях худож. кераміки та монум. композиції, пластики малих форм. Працював у техніці чорної (гаварец.) кераміки. У його роботах форма скульптур. композиції передає внутр. енергію і рух завдяки незгладженій фактурі кераміки.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Т. Шевченко на засланні» (1964), «Юність» (1966), «Порив», «Дума» (обидва — 1967), «Київська Русь» (1968), «О. Довбуш» (1969), «Дума», «Материнство», «Леся Українка» (усі — 1970), «І. Марчук» (1978), «Гончар В. Бакусевич», «Р. Альський» (обидва — 1980), «Предвічна» (1983), «Козак Нечай», «Старість» (обидва — 1984), «Емігранти» (1985), «І. Франко», «Руська трійця» (обидва — 1986), «Мадонна з дитям», «Пієта (Емігранти)» (обидва — 1990), «Мислитель» (1992), «Обійми», «Поема в камені» (обидва — 1995), «Замилування» (1996), «Б. Возницький», «Домовики» (обидва — 2007); пам’ятники — незалежності України (1992, м. Бузьк), Є. Коновальцю (1995, м. Жовква; обидва — Львів. обл.), Покрові Пресвятої Богородиці (Львів, 2002).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
