Мотика Ярослав Миколайович

МОТИ́КА Ярослав Миколайович (10. 01. 1945, с. Староміщина Підволочис. р-ну Терноп. обл.) – майстер художньої кераміки. Чоловік Яро­сла­ви, батько Мар’яни Мотик. Держ. премія України ім. Т. Шев­ченка (1972), премія ім. В. Стуса (1998). Золота медаль ім. М. Грекова (1974). Чл. НСХУ (1966). Закін. Львів. ін-т приклад. та декор. мист-ва (1966; викл. Д. Крвавич, Ю. Лащук). На твор. роботі. Учасник мист. виставок від 1960-х рр. Персон. – у Львові (1986, 1988). Осн. галузі – художня кераміка, монум. скульптура. Роботи М. виконані в жанрах скульптур. композиції, скульптур. портрета, у галузях худож. кераміки та монум. композиції, пластики малих форм. Працює в техніці чорної (гаварец.) кераміки. У його роботах форма скульптур. композиції передає внутр. енергію і рух завдяки незгладженій фактурі кераміки.

Тв.: «Т. Шевченко на засланні» (1964), «Юність» (1966), «Порив», «Дума» (обидва – 1967), «Київська Русь» (1968), «О. Довбуш» (1969), «Дума», «Материнство», «Леся Українка» (усі – 1970), «І. Марчук» (1978), «Гончар В. Ба­кусевич», «Р. Альський» (обидва – 1980), «Предвічна» (1983), «Козак Нечай», «Старість» (обидва – 1984), «Емігранти» (1985), «І. Франко», «Руська трійця» (обидва – 1986), «Мадонна з дитям», «Пієта (Емігранти)» (обидва – 1990), «Мислитель» (1992), «Обійми», «Поема в камені» (обидва – 1995), «Замилування» (1996), «Б. Возницький», «Домовики» (обидва – 2007); пам’ят­ники – незалежності України (1992, м. Бузьк), Є. Коновальцю (1995, м. Жов­ква; обидва – Львів. обл.), Покрові Пресвятої Богородиці (Львів, 2002).

Літ.: Гармонія Ярослава Мотики: Каталог. Лц., 2009; Федорук О. Вивільнена енергія експресії, або Формізм Мотики // ОМ. 2010. № 2/3.

О. М. Голубець