Мотор Січ | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мотор Січ


Мотор Січ

«МОТО́Р СІЧ» – єдине в Україні підприємство галузі машинобудування з розроблення, виробництва та ремонту авіаційних двигунів для літаків та гелікоптерів. Розташ. у Запоріжжі. Упродовж існування його назва неодноразово змінювалася: від 1915 – Олександрів. відділ. АТ електромех. споруд авіац. двигунів «ДЕКА» («Дюфлон, Константинович і Ко»); від 1920 – Держ. авіац. з-д № 29, від грудня цього ж року – з-д «Більшовик» № 29; від 1927 – Держ. союз. з-д № 29 (1933 присвоєно ім’я відомого льотчика П. Баранова); від 1944 – Запоріз. моторобуд. з-д № 478; від 1974 – Запоріз. ВО «Моторобудівник»; від 1991 – підпр-во «М. С.»; від 1994 – ВАТ, від 2013 – ПАТ «М. С.». У структурі – Запоріз. моторобуд. з-д (гол. підпр-во з осн. вироб. майданчиком – 45 цехів), Запоріз. маш.-буд. з-д (створ. 1988 на базі випробувал. станції для двигуна Д-18Т), Вінн. авіац. з-д, Лебедин. моторобуд. з-д (Сум. обл.), Лубен. верстатобуд. завод (Полтав. обл.), Волочис. маш.-буд. з-д (Хмельн. обл.), Первомай. агрегат. з-д (Луган. обл.), Київ. агрегат. з-д, Гуляйпіл. маш.-буд. та мех. з-ди (Запоріз. обл.), авіакомпанія «Мотор Січ» (Запоріжжя).

Історія «М. С.» сягає 1907, коли було створ. підпр-во з виготовлення та ремонту с.-г. інвентарю. Зі зміною власників 1915 його перепрофільовано на вироб-во авіадвигунів (М-100), а зі встановленням рад. влади 1920 підпр-во виготовляло товари нар. вжитку. Зі створенням 1924 влас. КБ налагодили серійне вироб-во двигунів М-6 та М-11. У 1930, використавши конструкцію двигуна Бристоль «Юпітер-VI» за ліцензією фірми «Гном-Ром» (Франція), на з-ді розробили двигун М-22. Його випускали до 1935 та встановлювали на 12-ти типах літаків військ. та цивіл. авіації. 1930–33 на базі двигуна М-11 створили сімейство двигунів ЗМ-11, М-51, -48 та -49 для навч., спорт. та цивіл. авіації. Новим етапом розвитку стало проектування 1935 двигуна М-58М для винищувача І-16, а також двигунів М-75, -85, -86, -87 та -87Д. У 1938 за участі запоріз. конструкторів створ. серій. двигун М-88, який (з модифікаціями М-88Б та М-88Ф) став одним із 4-х авіадвигунів, що запускали літал. апарати рад. армії в роки 2-ї світ. вій­ни. З поч. воєн. дій у Запоріжжі 1941 з-д евакуйовано до м. Омськ (РФ), від 1942 його гол. завданням було забезпечення безперерв. виготовлення двигунів М-88Б для бомбардувальників Іл-4 та торпедоносця Іл-4Т, двигунів АШ-82ФН для винищувачів Ла-5ФН та Ла-7 (від 1943). У 1944 з-д у Запоріжжі відбудовано, 1947 він відновив виготовлення авіадвигунів для цивіл. авіації (М-11ФР-1, АІ-26ГР, АІ-26В). У 1950-х рр. на підпр-ві відбувся перехід від вироб-ва поршневих до газотурбін. двигунів. Перше покоління представлено турбореактив. двигунами англ. вироб-ва РД-45Ф і РД-500, які встановлювали на військ. реактив. літаках. До другого належали турбогвинт. двигуни АІ-20 та АІ-24, що підіймали в небо як військ.-транспортні, так і пасажир. літаки. 1957 завдяки надійності та якості двигун АІ-20 замінив двигун НК-4 конструкції М. Кузнецова, встановлений на Ан-10. Двигуни з помірков. ступенем двоконтурності АІ-25 та модернізов. на його базі АІ-25ТЛ були третім поколінням, їх застосовували для оснащення літаків цивіл. авіації. До четвертого покоління належали двоконтурні дво- та тривальні двигуни Д-36 і Д-18Т, гелікоптер. Д-136, а також розроблений КБ ім. В. Климова двигун ТВ3-117 для гелікоптерів, що встановлювали на літаках та гелікоптерах різних категорій. 1994 з-д з держ. підпр-ва перетворено на АТ, яке 1999 отримало право на самост. експорт продукції військ. призначення. Двигуни, сконструйовані в 1990-х рр., продовжують випускати й нині. Від 2010 одним з осн. напрямів діяльності підпр-ва є розроблення, виготовлення та подальша сертифікація гелікоптер. техніки. Першими отримали сертифікати Держ. авіац. служби України модернізов. гелікоптери Мі-8МСБ та Мі-2 з двигунами АІ-450М-Б. У квітні 2018 піднявся в небо новий укр. гелікоптер МСБ-2 «Надія» (модернізація Мі-2). У січні наступ. року продовжено сертифікац. роботи щодо гелікоптерів МСБ-2 та МСБ-8 (на першому дослід. екземплярі встановлено двигуни ТВ3-117ВМА-СБМ1В та модернізов. гол. редуктор ВР-14МС). З метою модернізації вироб-ва на Лубен. верстатобуд. з-ді створ. спеціалізов. підрозділ з ремонту та вдосконалення обладнання, зокрема з числовим програм. керуванням віт­чизн. та імпорт. вироб-ва. Організовано навч. спеціалістів на фірмі «Siemens» і спеціалізов. ремонт. підпр-вах Німеччини, Італії, Швейцарії, Чехії.

Нині «М. С.» виготовляє такі двигуни: турбогвинт. (МС-500В-С, АІ-450С, АІ-20, АІ-24, ТВЗ-117ВМА-СБМ1, МС-14); турбореакт. двоконтурні (АІ-25 серії 2Є, АІ-25ТЛ, АІ-25ТЛК, АІ-25ТЛШ, АІ-222-25Ф / АІ-322Ф, АІ-222 / АІ-322, Д-436-148, Д-436T1, Д-436TП, Д-18Т серії 3, Д-36 серій 1, 2А та 3А, Д-36 серії 4А, МС-400); турбогвинтовентиляторні (Д-27); турбовальні (ТВ3-117ВМА-СБМ1В серії 1, ТВ3-117ВМА-СБМ1В серії 5, МС-500В, TB3-117BMA-CБM1B серії 4Е, ТВ3-117ВМA-СБМ1В, ТВ3-117ВМA, ТВ3-117ВМA серії 2, ТВ3-117ВМ, ТВ3-117ВМ серії 2, ВК-2500-03, Д-136 / Д-136 серії 1, Д-136-2, АІ-450М та його модифікації); допоміжні (АІ-8, -9, -9В, -9-ЗБ, -450-МС). Окрім того, підпр-во випускає пром. установки (газотурбінні електростанції ПАЕС-2550, сімейство ЕГ 6000, газотурбінні приводи МС-10 000-2, МС-10 000, Д-336, АІ-336-2-8, АІ20ДМЕ / ДКЕ / ДМН / ДКН / ДМЕЧ / ДМНЧ, ГТЕ-СС-2,5, ГТЕ-МС-2,5Д) та товари нар. вжитку (ДВЗ, агротехніка, рушійні установки, мотопили, сепаратори тощо). До вересня 2014 «М. С.» забезпечував двигунами 90 % гелікоптерів рос. вироб-ва, що становило бл. 40 % усього обсягу реалізації авіадвигунів у державі. Після припинення торг. відносин з РФ перед Україною постало завдання поглибити міжнар. співроб-во вітчизн. авіадвигунобуд. підпр-в. Лише за 2015–16 підписано контракти з фірмами Туреччини («Tusas Motor Sa­nayii A. S.»), Китаю («Beijing Sky­rizon Aviation Industry Invest­ment») та США («L-3 Communications», «Raytheon»). 2018 укладено кон­тракт на постачання 36-ти серій. авіац. двигунів АІ-450С для компанії «Diamond Aircraft Industries» (Австрія). Значне місце в роботі підпр-ва посідає меценат. діяльність у Запоріжжі: зведено Андріїв. кафедрал. собор, відкрито Музей техніки «М. С.», оновлено трамваї та обладнано зупинки Шевченків. й Олександрів. р-нів, частково відбудовано парк. зону; надає різнопланову допомогу Запоріз. тех. ун-ту, галуз. серед. спец. навч. закладам, школам та дитсадкам. Підпр-во є власником гандбол. клубу «Мотор». Соц. сфера: санаторій «Райдуга» в м. Волочиськ (Хмельн. обл.), санаторій-профілакторій у с. Вільноандріївка (Запоріз. обл.), оздоровчі комплекси «Прибій» та «Мотор», дит. оздоров. комплекс ім. Ю. Гагаріна у м. Приморськ (Запоріз. обл.) та розташ. в Запоріжжі турист. база «Меридіан», готель «Слава», Палац спорту «Юність», клініка, спорткомплекс та авіац. навч. центр «М. С.». Кількість працівників (2019) – бл. 22 тис. осіб. У різні роки підпр-во очолювали: П. Сиром’ятников (1916–18), П. Старов (1922–25), С. Мартиненко (1925–33), С. Александров (1933–37), В. Чернишов (1937–40), М. Лукін (1940–42), І. Борисов (1942–45), О. Авраменко (1945–49), П. Скляров (1949–58), В. Омельченко (1958–88), В. Богуслаєв (1988–2013), від 2013 голова ради директорів, дир. з вироб-ва – С. Войтенко.

Літ.: Богуслаев В. А., Жеманюк П. Д., Малахов Г. В. и др. «Мотор Сич». От поршневых – к газотурбинным. З., 2000; Чумаченко О. А. Конструювання та виробництво авіаційних двигунів у Запорізькому регіоні 1950–1965 рр. // Вісн. Нац. тех. ун-ту «Харків. політех. ін-т». Сер. Історія науки і техніки. 2014. № 59.

Статтю оновлено: 2019