Морозенко Павло Семенович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозенко Павло Семенович


Морозенко Павло  Семенович

МОРОЗЕ́НКО Павло Семенович (05. 07. 1939, м. Сніжне Сталін., нині Донец. обл. – 14. 07. 1991, Ростов. обл., РФ; похов. у рідному місті) – актор. Засл. арт. УРСР (1973). Премія ім. К. Станіславського (1976). Закін. Київ. театр. ін-т (1960; кл. Л. Олійника). Працював у Київ. укр. драм. театрі ім. І. Франка (1960–73); Микол. рос. драм. театрі ім. В. Чкалова (1973–75); Ростов. драм. театрі ім. М. Горького (1975–78); Київ. театрі драми і комедії (1978–82); Моск. драм. театрі ім. В. Маяковського (1982–91). Актор широкого твор. діапазону, володів вираз. голосом. За амплуа – романт. та соц. герой. Майстер дубляжу, озвучив понад 50 фільмів, серед яких – «Серце Бонівура» (1969, реж. М. Ор­лов), «Інспектор карного розшуку» (1971, реж. С. Цибульник; обидва – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Улюблений Раджа» (реж. З. Мохан, Індія; дубльовано на Київ. кіностудії), «Пропала грамота» (реж. Б. Івченко), «Білий птах з чорною ознакою» (реж. Ю. Іллєнко; усі – 1972), «Дума про Ковпака» (1973, 1975–76, реж. Т. Левчук), «Народжена революцією» (1974–77, реж. Г. Кохан; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Брати по крові» (1975, реж. В. Воллрот, кінокомпанія «ДЕФА», Німеччина; дубльовано на Київ. кіностудії), «Овід» (реж. М. Мащенко), «Від Бугу до Вісли» (реж. Т. Левчук; обидва – 1980; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), «Хан Аспарух» (реж. Л. Стайков, Болгарія; дубльовано на Київ. кіностудії), «Ярослав Мудрий» (реж. Г. Кохан, Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка; обидва – 1981).

Ролі: Гнат («Безталанна» І. Карпенка-Карого), Гриць («У неділю рано зілля копала» за О. Кобилянською), Олексій («Оптимістична трагедія» В. Вишневського), Григорій Мелехов («Тихий Дон» за М. Шолоховим), Антипа Зиков («Зикови» М. Горького), Борис Годунов («Цар Федір Іоаннович» О. Толстого), Авдей Можаренков («Поговір» П. Салинського), Борис Ізмайлов («Леді Макбет Мценського повіту» за М. Лєсковим), Іванов («Уроки музики» Л. Петрушевської), Маркс («Привіт усім. Маркс» за Г. Кальто­феном); у кіно – Роман («Роман і Франческа», 1960, реж. В. Денисенко), Олексій («Роки дівчачі», 1961, реж. Л. Естрін), Микола Шворкін («Закон Антарктиди», 1962, реж. Т. Левчук), Федір Бойко («Над нами Південний Хрест», 1965, реж. І. Болгарін, В. Ільєнко; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Довженка), Олексій Зирянов («Женя, Женечка і “катюша”», реж. В. Мотиль, «Ленфільм»), Осип Дзюба («Десятий крок», реж. В. Івченко; обидва – 1967), Віце-адмірал («Беремо все на себе», 1980, реж. Є. Шерстобитов), Ракутін («Вій­на у західному напрямку», 1990, реж. Т. Левчук, Г. Кохан; усі – Київ. кіностудія худож. фільмів ім. О. Дов­женка).

Статтю оновлено: 2019