Морозівка Севастопольської міськради | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Морозівка Севастопольської міськради


Морозівка Севастопольської міськради

МОРО́ЗІВКА (до 1945 – Алсу) – село Севастопольської міськради. Знаходиться на пд. боці Чорнорічинського каньйону пн. схилу зх. ланцюга Головного пасма Кримських гір, на лівому березі р. Чорна, на тер. Балаклав. міського р-ну Севастополя. 2014 у М. мешкали 44 особи. Нині складається з вул. Джерельна й однойм. провулка (з тюркської Алсу – «свіжа вода»). Тут виявлено артефакти 4–3 ст. до н. е., уламки посудин 4–7 ст. У серед. 4 ст. сюди перебралися племена готів і аланів, які асимілювалися з місц. народами. У 8–9 ст. на г. Ісар (вис. 222 м; за бл. 2 км на Пд. від сучас. місця розташування М.), що є одним із відрогів масиву Чирка-Каяси, збудовано замок, залишки якого збереглися донині та відомі як Чоргун. (Бібиков.) ісар (відкриті 1821 рос. археологом саксон. походження Є. Келером; уперше досліджені 1938 С. Бібиковим і О. Тахтаєм). 1278 фортецю зруйнувало монгол. військо на чолі з Ногаєм. У 15 ст. – у системі прикордон. фортифікац. споруд християн. князівства Феодоро. 1475–1774 навколишні землі перебували під владою Осман., від 1783 – Рос. імперій. До захоплення рос. військами Криму село входило до Мангуп. кадилика Кефін. еялета. 1778 за «Вѣдомостью о выведенныхъ изъ Крыма въ Приазовье христиа­нахъ» рос. військ. діяча О. Суворова згадується як Ялси, з якого переселено 289 крим. греків (за відомістю митрополита Ігнатія – 45 сімей). Вони разом з вихідцями з крим. сіл Ласпа та Качкальян заснували сучасне с. Староласпа Бойків. (до 2016 – Тельманів.) р-ну Донец. обл. Відтоді деякий період ці землі пустували. 1784–96 – у складі Таврій. обл.; 1796–1802 – Новорос., 1802–1921 – Таврій. губ.; 1784–96, 1802–38 – Сімфероп., 1796–1802 – Акмечет., 1838–1920 – Ялтин., 1920–21 – Севастоп. пов. 1796 село згадується як Кальсу, у 1860-х рр. – Алсуй, Олсуй. 1802–29 належало до Чоргун., від 1829 – до Байдар. волостей. 1864 мешкали 50, 1889 – 112 осіб. 1873 Алсу разом з ін. околицями Балаклави відійшло у підпорядкування Севастоп. градоначальства. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–54 – у складі РФ, відтоді – України; 1921–45 – Крим. АРСР, 1945–91 – Крим. обл., 1991–98 – Респ. Крим, від 1998 – АР Крим; 1921–23 – Севастоп. округи; у січні–жовтні 1921 та від 1931 – Балаклав., 1921–23 – Чоргун., 1923–31 – Севастоп. р-нів. За Всесоюз. переписом насел. 1926, проживали 138 осіб: 71 грек, 32 росіянини, 23 українці, 2 вірменини, 1 латиш (9 осіб були записані без визначення національності). У 1930-х рр. тут зведено дачну садибу командувача Чорномор. флоту І. Кожанова. До нього часто приїздила артистка балету О. Лепешинська, а також кілька разів – франц. письменник А. Жід. Пізніше на базі дачної садиби організовано дит. табір «Алсу», що функціонував до кін. 1990-х рр. Жит. зазнали сталін. репресій. Під час Севастопольської оборони 1941–42 в Алсу діяв Севастоп. партизан. загін. Село було визволене під час Севастопольської операції 1944. Влітку 1944 усіх крим. греків депортували в Середню Азію, а на їхнє місце переселили колгоспників з Воронез. обл. РФ. 1945 мешкали 47 росіян і 18 українців. 1950 сюди прибуло кілька сімей з Сум. обл. 1957 М. у складі Балаклав. р-ну зараховано у межі Севастополя. Неподалік села розташ. недобудований Запас. команд. пункт Чорномор. флоту (буд. роботи тривали 1977–91). У 2001 в М. засн. Паїсіїв. чол. монастир УПЦ КП, що 2011 був перепідпорядкований УПЦ МП і отримав статус ставропігії. Монахи виявили тут печери давніх подвижників і старовинні фундаменти з кладовищем жін. монастиря. 2002–03 у дачній садибі І. Кожанова знято окремі епізоди укр.-рос. х/ф «Водій для Віри» (вперше показано 2004, реж. П. Чухрай; одну з гол. ролей зіграв нар. арт. УРСР і СРСР, Герой України Б. Ступка). У березні 2014 М. у складі АР Крим анексовано РФ. У селі були розташ. майстерні живописців, засл. художників України П. Мірошниченка (серед творів – «Весна в Алсу», 1977; «Весна у Морозівці», 1990) та З. Філіппова.

Статтю оновлено: 2019