Мороз Петро Зиновійович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мороз Петро Зиновійович


Мороз Петро  Зиновійович

МОРО́З Петро Зиновійович (09. 03. 1956, с. Драгоманівка Козів. р-ну Терноп. обл.) – живописець, графік. Обл. мист. премія ім. М. Бойчука (1991). Лауреат Осін. салону «Високий Замок» (Львів, 2001). Чл. НСХУ (1992). Закін. Бучац. художню школу (Терноп. обл., 1973), навч. мист-ву приватно у Д. Стецька. Працював художником Терноп. драм. театру (1977–79); оформлювачем (1979–93); від 1993 – на Терноп. худож. комбінаті. Від 1988 – учасник обл., всеукр., міжнар. мист. виставок. Персон. – у Тернополі (1996, 2011). Автор темат. картин, портретів, пейзажів, для яких характерні декоративність, орнам. символи. Деякі роботи зберігаються у Терноп. краєзн. музеї.

Тв.: графіка – триптих «Милосердний» (1987–88), «Демонтаж» (1989), «Діалог із продовженням» (1990), триптих «Реанімаційна зона» (1991); живопис – «Падіння серафима» (1993), «Прихід білої ворони» (1995), «Повернення Ноя», «Слово і камінь» (обидва – 1996), «На межі дзвінкого вітру» (1997), «Сарматський лучник», «Скіфія», «Леда» (усі – 1998), «Долина царів» (2000), «Хрестоносець», «Солодкий гріх» (обидва – 2001), «Рівновага Землі» (2002), «Жорна» (2006), «Гетьман І. Мазепа» (2009), «Конотопська битва» (2011), «Апокриф», «Перемога скіфів над персами» (обидва – 2013), триптихи «1814–2014. АТО» і «Революція Гідності» (обидва – 2014).

Літ.: Махно В. Семантика печалі Петра Мороза // ОМ. 2002. № 2; Павуляк Я. Петро Мороз (1956 р. н.), Тернопіль: «…на пергаменті мого неба ієрогліфи блискавиць» // Музей. провулок. 2010. № 2(16).

Статтю оновлено: 2019