Мітковіцер Петро Веніамінович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мітковіцер Петро Веніамінович


Мітковіцер Петро  Веніамінович

МІТКОВІ́ЦЕР Петро Веніамінович (справж. – Пейсах Беніамінович; 15. 05. 1888, м. Бахмут Катеринослав. губ., нині Донец. обл. – 1942, Москва) – скульптор, педагог. Чл. Т-ва художників ім. К. Костанді. Закін. Одес. художнє уч-ще (1909; викл. Л. Іоріні). Перебував у Парижі, працював 1909–11 у майстерні О. Родена. 1912 повернувся до Одеси. Учасник виставок Т-ва пд.-рос. художників (1912, 1915–16). Проф. Одес. худож. ін-ту, кер. майстерні станк. скульптури (1920–33). Відтоді – у Москві. Брав участь у скульптур. оздобленні Будинку Рад (1933–34). Наприкінці 1930-х рр. очолював групу моск. скульпторів, які працювали над скульптурно-декор. оздобленням архіт. ансамблів м. Магнітогорськ (Челябін. обл., РФ). Загинув під час оборони Москви.

Тв.: «Мати» (1912), «Автопортрет», «Газетяр», «Професор Серапін» (усі – 1914), «Дружина» (1915), «Голова негра» (1927), «Чоловік у капелюсі» (1931), «Дискобол» (серед. 1930-х рр.); серія барельєфів для ст. моск. метрополітену «Сокольники» (серед. 1930-х рр.).

Літ.: Виноградова З. Т. Вища художня школа в Одесі // Укр. мистецтво­знавство. К., 1970. Вип. 4; Товарищество южнорусских художников: Библиогр. указ. О., 1997.

Статтю оновлено: 2019