Мітченко Віталій Степанович | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Мітченко Віталій Степанович


Мітченко Віталій Степанович

МІ́ТЧЕНКО Віталій Степанович (17. 09. 1947, м. Тула, РФ) – графік. Чоловік Людмили, батько Юлії Мітченків. Засл. діяч мист-в України (2009). Чл. НСХУ (1982). Закін. Моск. полігр. ін-т (1975; викл. А. Гончаров, П. Захаров, В. Ляхов). Працює у Києві: 1976–86 – худож. ред., 1999–2004 – гол. художник вид-ва «Дніпро»; у Нац. академії образотвор. мист-ва і арх-ри: 1986–99 – викл., від 2008 – доц. каф. графіки; водночас від 2004 – гол. художник вид-ва «Грамота». Учасник і дипломант всеукр., зарубіж. мист. виставок від 1977. Персон. – у Києві (1997, 2006–07). Спів­автор проекту Великого держ. герба України (1997–2001). Осн. галузі – книжк. і станк. графіка, каліграфія. На світогляд М. вплинули міфи давніх слов’ян, взаємопроникнення язичниц. і християн. традицій. Автор розвідок про шрифти.

Тв.: іл. до кн. – «Стихи» Ф. Тютчева (1977), «Вечори на хуторі біля Диканьки» (1981) і «Вій» (2009) М. Гоголя, «Похвала глупоті» Е. Роттердамського, зб. «Аполлонова лютня» (обидві – 1981), «Твори» В. Шекспіра (1984–86, т. 1–6), «Дон Жуан» Дж. Байрона (1985), «Тарас Бульба» М. Лисенка (1987), «Мазепа» Б. Лепкого (1994), «Вогонь з попелу» І. Драча (1995), «Нагороди України» (1996, т. 1–3), серії вид. «Духовна скарбниця православ’я» (2000–07), «Герби міст України» (2002), «Світовий сонет» Д. Павличка (2004), «Лісова пісня» Лесі Українки (2012), «Байда – князь Вишневецький», «Цар Наливай» і «Петро Сагайдачний» П. Куліша (2017; усі – Київ); станк. графіка – «На схилах Дніпра» (1984), «Лавра. Погляд» (1989), «Золотоворітський сквер. Зима» (1991), «Лаврська дзвіниця. Розкопки» (2000); серії акварелей – «Зворотний зв’язок» (1985–2000), «Українське бароко» (1990–98), «Тарханкут» (2003), «Сулимівські вечори» (2006); акварелі – «Старий човен» (1987), «На березі моря», «Убитий птах» (обидві – 1988), «Митрополичий сад» (1989), «Адріатика. Ранок», «Перший промінь» (обидві – 1991), «Дорога до храму» (1992), «На схилах Дніпра» (1996), «Святвечір», «Флоренція» (обидві – 2002); серія каліграф. аркушів, присвяч. М. Гоголю (2009).

Пр.: Мистецтво скоропису у просторі українського бароко // УСв. 1992. № 1; Естетика українського скоропису // Там само. № 2; Вивчення національних особливостей шрифтових форм // Укр. АМ: Дослідн. та наук. пр. К., 1994. Вип. 1; Основні формоутворюючі елементи українського скоропису // Там само. 1997. Вип. 4; Формоутворюючі елементи літер як чинники розвитку українського скоропису // Там само. 1998. Вип. 5; Естетика українського рукописного шрифту. К., 2007.

Літ.: Віталій Мітченко: Каталог персон. виставки. К., 1997; Богдан В. Творчий шлях В. Мітченка // Сучасність. 2002. № 7–8; Віталій Мітченко. Мандри: Ка­­талог персон. виставки. К., 2007; Білан А. Патріот українського шрифту // УК. 2007. № 12; Федо­рук О. Унікальність графічної ерудиції Віталія Мітченка // УСв. 2007. № 1–3; Віталій Мітченко. Укра­їн­ська гоголіана // ОМ. 2008. № 4; В. Міт­ченко. Каліграфія. Майстер-клас. К., 2012.

Статтю оновлено: 2019